Україна, в цьому сенсі, - не виняток. Більше того, на відміну від, скажімо, Німеччини і Франції, Україна через Конституцію (стаття 49) гарантує кожному громадянинові право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медично-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм. Тим часом медична реформа, яка проводиться в Україні, викликає величезний резонанс у суспільстві. Хтось вважає реформу більш-менш вдалою, хтось виражає повне невдоволення нею.
Як відомо, все пізнається в порівнянні. Тому, на наш погляд, читачеві буде цікаво й корисно ознайомитися з тим, як працюють системи медичного обслуговування в деяких західних державах.
Аналіз багатьох параметрів дає підстави стверджувати, що найкращі системи охорони здоров'я - в Австралії, Великій Британії, Канаді, Італії, Німеччині, Сінгапурі, Сполучених Штатах Америки, Франції та Швейцарії.
Австралія
Ця держава пропонує безкоштовне лікування в державних лікарнях, а їх у Австралії понад 50% від загальної кількості. Пацієнти мають доступ до, практично, всього набору медичних послуг. Крім того, вони забезпечені всіма необхідними ліками.
Близько 85% усіх витрат на медичне обслуговування покриває держава. Додаткові медичні послуги, які не передбачені державною страховкою, пацієнт мусить оплачувати самостійно або докуповуючи додаткову медичну страховку.
На охорону здоров'я уряд Австралії витрачає приблизно 9% внутрішнього валового доходу. При цьому доступ до лікування та його якість - відмінні.
Велика Британія
Ця країна однією з перших у світі запровадила справді соціальну систему охорони здоров'я. Уряд забезпечує підданих Корони медичними послугами відповідного рівня через Національну систему охорони здоров'я, фінансуючи її, практично, в повному обсязі. Більшість медичних послуг - для підданих безкоштовні. Ці витрати покриваються податками. Держава оплачує понад 80% медичних послуг. Тому приватними медичними страховками користуються небагато підданих Корони. Послуги ж, яких не можна отримати безкоштовно від уряду, покриваються додатковими медичними полісами.
Загалом же, британську систему охорони здоров'я можна об'єктивно охарактеризувати як дуже ефективну й соціальну. Вона дозволяє отримати якісну медичну допомогу та послуги, практично, всім категоріям населення. Якщо до цього додати і приватну медичну страховку, то людина залишатиметься захищеною, практично, в будь-який ситуації, пов'язаній із порушенням здоров'я, і від будь-якої хвороби.
Канада
У цій північній країні держава майже повністю фінансує медичний захист населення. Уряд покриває приблизно 70% вартості медичних послуг. Однак при цьому ринок додаткового страхування значно більш розвинений, ніж у Великій Британії. Види страхування досить різноманітні й залежать від політики провінцій у зазначеній сфері. Досить широко представлене й отримання страховки від роботодавця. Це є однією з умов укладення трудового контракту. Характерно, що, незалежно від того, хто укладає договір страхування - сам громадянин чи роботодавець, страхові програми покривають, практично, всі витрати: від необхідних ліків до послуг стоматолога.
Не менше важить і те, що уряд витрачає на суспільну медицину приблизно 10% від внутрішнього валового продукту.
Слід також зазначити, що ціни на послуги й ліки у декілька разів вищі, ніж, наприклад, у Великій Британії. Однак канадська система вважається однією з найкращих у світі. Вона проста і надійна. Населення розуміє, скільки воно платить і за що.
Італія
Ця країна посідає друге місце у світі за якістю медичного страхування. Кожна людина в Італії, котра мешкає там легально, незалежно від свого доходу, має право на державну медичну допомогу. При цьому слід мати на увазі, що загалом система охорони здоров'я має й свої недоліки. Один із них - монопольна робота Національної служби охорони здоров'я. На практиці, це означає, що у споживача немає вибору. Що призводить, природно, до залишкової бюрократизації, зниження довіри до лікарів із боку пацієнтів, а також до черг по медичну допомогу.
Охорону здоров'я в Італії можна уявити як систему з трьома рівнями: національний, регіональний та місцевий. Фінансується охорона здоров'я за рахунок коштів суспільного оподаткування, як на національному, так і на регіональному рівнях. Частково фінансування відбувається також за рахунок податку на заробітну платню. Центральна влада ділить гроші між регіонами, укладає трудові угоди та контролює показники суспільного здоров'я.
Регіональний уряд забезпечує контроль над розподіленням бюджету.
На місцевому рівні медичні послуги надають державні медичні заклади і приватні лікарні.
Первинна медична допомога та стаціонарне лікування в Італії безкоштовні. Однак деякі послуги й лікарські препарати оплачують пацієнти. Ця сума становить приблизно 30% від загальної вартості. Цікаво, що діти, вагітні жінки та люди літнього віку не роблять часткового внеску в медичне обслуговування.
Держава оплачує і ціну ліків, але тільки найдешевших аналогів. Якщо громадянин бажає дорожчих ліків, він має платити за них сам.
Італійці можуть скористатися і приватним медичним страхуванням. У такому разі пацієнт може обирати лікаря. За ним залишається й право на вибір медичного закладу, державного чи приватного. Приватні медичні страховки часто надають роботодавці.
Важливо також, що лікарі в Італії несуть матеріальну відповідальність за результати своєї роботи. Кожен лікар оформляє страховку, і у разі помилкового призначення або летального кінця внаслідок лікарської помилки страхова компанія сплачує компенсацію постраждалій стороні.
Німеччина
Більшість німців, приблизно 86%, отримують необхідні кошти на оплату медичних послуг через систему Національної служби охорони здоров'я. Є, крім того, можливість отримати страховку від приватної кампанії. Але це цілком добровільна справа. Багато роботодавців оплачують своїм працівникам страховки преміум-класу.
У лікарнях дуже добра логістика, організація й ефективність праці лікарів. У Німеччині застосовують найновітніші методи лікування. Ціна послуг - відносно низька.
Близько 11% валового внутрішнього доходу спрямовується на охорону здоров'я.
Сінгапур
У цій азійській країні базову медичну допомогу надають державні лікарні. Цей сервіс для своїх громадян досить дешевий. Деякі послуги - взагалі безкоштовні. За невелику додаткову плату пацієнт може отримати палату в лікарні класу "люкс".
Тим часом громадяни Сінгапуру витрачають приблизно 37% свого доходу на спеціальні страхові заощадження. Їх можна витратити на тільки на лікування, а й на здобуття освіти, інвестиції та деякі інші сервіси.
Цікаво, що в Сінгапурі уряд витрачає на охорону здоров'я всього 4,9% внутрішнього валового доходу.
Сполученні Штати Америки
У найрозвиненішій, в економічному плані, державі світу в царині охорони здоров'я все добре, крім одного - цін. Вони дуже високі, порівняно з цінами в інших країнах. Система Obamacare, ліквідована адміністрацією президента Трампа, давала певні можливості отримати медичні послуги людям із низьким рівнем доходів. В Америці бути багатим - означає бути і здоровим.
Лікарні у США переважно приватні чи університетські. Виняток становлять лікарні, які обслуговують ветеранів армії США.
Приблизно 28 мільйонів громадян Сполучених Штатів не мають медичної страховки. Це означає, що більшість медичних сервісів для них закриті. Без страховки медичні послуги коштують дуже дорого.
У США на охорону здоров'я витрачається приблизно 17,2% валового внутрішнього продукту.
Франція
У Франції держава оплачує більшість видів медичних послуг. При цьому кожен громадянин повинен придбати медичну страховку. Їх розповсюджують неприбуткові організації, що фінансуються за рахунок податків.
Державне страхування покриває приблизно 80% медичних витрат. Решту можна покрити з допомогою приватних страхових кампаній. При цьому їх послуги коштують не дуже дорого.
Уряд Франції витрачає на охорону здоров'я близько 11,8% валового внутрішнього доходу.
Швейцарія
Ця мальовнича гірська держава розробила універсальну страхову систему. Всі громадяни мусять придбати медичну страховку. Близько 30% населення отримують від держави покриття послуг преміум-класу. Але багато медичних послуг коштують дорожче, ніж аналогічні послуги в інших країнах. Тим часом доходи швейцарців набагато вищі, ніж доходи громадян в інших країнах. Кожен швейцарець може собі дозволити вигідну медичну страховку.
У Швейцарії один із найнижчих рівнів смертності від серцево-судинних захворювань у світі.
На охорону здоров'я уряд Швейцарії витрачає 11% валового внутрішнього доходу.
Загалом, якщо оцінювати переваги і якість медичного обслуговування, то найкраща система охорони здоров'я - в Німеччині. У цій країні медичні послуги може отримати будь-яка людина, незалежно від рівня доходів. До того ж організація медичної справи близька до ідеальної. Якщо ж порівнювати рівень сервісу та використання новітніх технологій, то тут лідером є США.
Отже, аналізуючи і порівнюючи системи охорони здоров'я розвинених країн, можна сказати, що основний обсяг витрат припадає на державні системи медичного страхування. Для підвищення рівня сервісу залучаються кошти роботодавців та самих громадян через інструменти додаткового приватного страхування.
Здоров'я кожного - це багатство всіх. Той, хто опікується державними інтересами, пам'ятає цю просту істину.