У березні нинішнього року у Львівській області в рамках пілотного проєкту почала працювати бригада аеромедичної евакуації МВС.
Мабуть, уже кожен дорослий громадянин України почув, як транспортування пацієнтів на вертольоті заощаджує дорогий час і рятує життя. З цим важко сперечатися. Але тим часом «на землі» Центри екстреної медичної допомоги змушені перевозити пацієнтів на «швидких», які підлягають списанню. У Мінздоров’я, звісно, планують оновити автопарк автомобілів швидкої допомоги. Але ці плани, як завжди, далекі від реальних потреб медиків.
«Працюємо до виснаження, але краще, ніж раніше. На УАЗах я здоров'я угробила. А тепер машини нормальні. Я їжджу 24 години, й нічого — жива. Я просто знаю, що краще не буде. Головне — щоб не гірше. Медицина в нас завжди животіла, ми безсилі. Але я люблю свою роботу, я оптимістка», — розповідає працівниця одного з обласних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (ЦЕМД), що 23 роки працює на «швидкій». Каже, якщо в містах ситуація з автопарком «швидких» і їх оснащенням більш-менш стерпна, то в районах усе набагато гірше.
Це стає зрозуміло навіть зі стрічок новин. Недавно в Харківській області «швидка» по бездоріжжю не змогла доїхати до пацієнта з підозрою на інсульт і еменесники несли його два кілометри на носилках. А вже в самому Харкові медики не врятували молодого хлопця, бо у двох автомобілях швидкої медичної допомоги не виявилося дефібрилятора в робочому стані.
На кінець березня в середньому по Україні зношеність автопарку «швидких» становила близько 50%, причому розкид у цифрах по окремих регіонах доволі відчутний. Наприклад, у Полтавській області списанню підлягають 15% автомобілів швидкої допомоги, у Херсонській 59% повністю зношені, а ще 14% — непридатні. В абсолютних цифрах це теж чимало. Наприклад, у Кіровоградському ЦЕМД із 137 автомобілів капремонту потребували 18, а 54 — підлягали списанню. У ЦЕМД Київської області 53 зі 186 автомобілів «швидкої» використовуються понад 10 років, 81 автомобіль — від 5 до 10. ЦЕМД Житомирської області потребував оновлення автопарку 175 машин, а в ЦЕМД Івано-Франківської області 110 зі 160 автомобілів використовуються 15, 20 і 25 років. Це саме ті УАЗи, які не відповідають нинішнім стандартам, але без яких багато пацієнтів узагалі залишилися б без медичної допомоги.
Як оновлюють транспорт для ЕМД
Останню централізовану закупівлю «швидких» для всіх регіонів України проводив іще уряд Миколи Азарова. 2012 року було закуплено 216 автомобілів швидкої допомоги майже на 200 млн грн. 2013 року на «швидкі» витратили рекордних 913 млн грн (на той момент — близько 110 млн дол.), за які закупили 1412 «швидких».
У 2019 році Кабмін Володимира Гройсмана запустив пілотний проєкт розвитку екстреної медичної допомоги у Вінницькій, Донецькій, Одеській, Полтавській та Тернопільській областях. У рамках цього проєкту виділили 817 млн гривень, а право закуповувати «швидкі» за принципом децентралізації віддали самим регіонам з урахуванням їхніх потреб.
Наприкінці минулого року уряд Дениса Шмигаля теж вирішив долучитися до «грошового» процесу закупівлі автомобілів швидкої допомоги. Тільки замість того, щоб виділити гроші на децентралізовані закупівлі, Кабмін своєю постановою № 818 від 12 серпня 2020 року доручив освоїти 922 млн грн Мінздоров’я спільно з ДП «Медичні закупівлі України».
У міністерстві з самого початку наполягали на технічному завданні в такому вигляді, що з конкурентною ціною проходив тільки один учасник. Зокрема директор ДУО «Політехмед» (експертної організації Мінздоров’я) Ростислав Картавцев вказав вимогу, що всі автомобілі мають бути потужністю не менше 160 к.с. Чому це так важливо? Ростислав Картавцев запропонував усім повірити в те, що лише завдяки такій потужності витрачатиметься менше пального й довше триватиме експлуатація автомобілів. А фактично цей параметр давав незаперечні переваги виробникові ТОВ «Автоспецпром», що випускає «швидкі» на базі автомобілів Citroen Jumper і Peugeot Boxer з потужністю двигунів 160 к.с.
Після тривалих дискусій ДУО «Політехмед» погодилося «піти на поступки» і зменшити потужність до 145 к.с., що нічого не змінювало, адже такий параметр усе одно не давав можливості жодному з конкурентів «Автоспецпрому» з їхніми базовими автомобілями відповідати техзавданню. Проте перша заступниця міністра охорони здоров'я Ірина Садов’як просила ДП «Медичні закупівлі України» внести цей пункт у технічне завдання.
Директор ДП «Медичні закупівлі України» Арсен Жумаділов з такими вимогами не погодився, і в кінцевий варіант техзавдання параметр мінімальної потужності базового автомобіля не потрапив узагалі, що дозволило всім виробникам взяти участь у закупівлі. Відтак, договори підписали не з одним, а з трьома підрядниками, які мали поставити 416 «швидких» на базі трьох різних автомобілів на загальну суму 728 млн грн.
Усе б гаразд, але жодної «швидкої» за укладеними договорами не поставлено досі, хоча підрядники отримали 100% передоплати ще до нового року. За інсайдерською інформацією, спробувало здати свої автомобілі ТОВ «Адамант Моторс Запоріжжя» (56 «швидких» типу B на базі Renault), але приймальна комісія знайшла низку невідповідностей ДСТУ й виробникові дали час на усунення порушень. ТОВ «Спец-Ком-Сервіс» ще взагалі не готове поставити своїх 114 «швидких» (75 од. типу B, 39 од. типу C) на базі Volkswagen Crafter. На час написання статті мали «прийняти» 246 автомобілів швидкої допомоги ТОВ «Автоспецпром» (142 од. типу B, 104 од. типу C).
Що отримають регіони
Медики не приховують, що не очікують нічого високоякісного від цієї закупівлі. З одного боку, ДП «Медичні закупівлі України» істотно заощадило бюджетні кошти — понад 120 млн грн. Але з іншого — вимоги до медобладнання було прописано так лояльно, що під них проходила апаратура будь-якого рівня якості, не кажучи вже про якість медичного салону.
Слід зробити застереження, що в усьому світі автомобілі швидкої допомоги виготовляють не автоконцерни, а окремі компанії, які закуповують базові автомобілі (зазвичай вантажні фургони), переобладнують їх та оснащують медичною апаратурою відповідно до стандартів (в Україні це ДСТУ EN 1789:2019). І саме ці три складові (шасі, виробництво та медобладнання) і формують кінцеву вартість автомобіля швидкої допомоги.
І якщо вартість базового автомобіля плюс-мінус для всіх виробників буде приблизно однаковою (хоча в дилерів можуть трапитися додаткові знижки), то витрати на переобладнання і медустаткування— це статті витрат, які безпосередньо залежать від якості комплектуючих.
І ось тут-то диявол і ховається. ДСТУ EN 1789:2019 може відповідати будь-яке обладнання: і китайське, і американське, навіть якщо різниця в ціні між ними буде десятикратна. Стандарт вимагає наявності того чи іншого медобладнання, а функціональність деталізує сам замовник.
Точно так само відповідатимуть стандартові й дешеві матеріали замість дорогих (і більш ефективних), наприклад для звукоізоляції та обшивки салону. Таким чином, чим нижча ціна, тим менш якісними будуть «швидкі». І за всіма укладеними договорами виробники запропонували найбільш бюджетне медобладнання китайського, українського, корейського, турецького та європейського виробництва.
Таким чином, уряд, замість того, аби якісно оновлювати автопарк «швидких», хоче оновити його кількісно, що не тільки не вирішує, а загострює проблему. Тому після того, як Національна служба здоров'я України впровадила пакети послуг для екстреної медичної допомоги, обласні ЦЕМД у 2021 році кинулися оновлювати автопарк «швидких» самостійно, з урахуванням своїх потреб та побажань медперсоналу.
Попереду — друга серія
Нинішнього року Мінздоров’я планує провести ще одну закупівлю «швидких». Подейкують, що цього разу в міністерстві вирішили вчинити хитріше: віддати гроші на закупівлю регіонам, але при цьому дати їм технічне завдання, від якого не можна буде відступати. Зручно — ніби й децентралізація, і відповідальність не на уряді, але закуплять те, що захочуть у Мінздоров’я.
У міністерстві створили робочу групу для підготовки техзавдання, до якої ввійшли експерти, народні депутати і, звісно, директор ДУО «Політехмед» Ростислав Картавцев. Судячи з пропозицій членів робочої групи, війна виробників за техзавдання вже розпочалася.
Певна річ, директор ДУО «Політехмед» Ростислав Картавцев відразу ж запропонував, щоб мінімальна потужність двигунів базових автомобілів була не менше 160 к.с. Але цю вимогу членам робочої групи начебто вдалося виключити.
Друга суперечка виникла через пропозицію «Політехмеду», щоб у приймального пристрою було положення Тренделенбурга (коли пацієнт нахилений головою вниз) із кутом нахилу 15 градусів. Це положення використовується під час деяких операційних втручань, коли потрібен відплив крові від органів тазу, і, за словами медиків «швидкої», на практиці ніколи не використовується при транспортуванні пацієнтів. Однак Ростислав Картавцев наполягає, що положення надто важливе для «швидкої», і саме з таким кутом нахилу. Чому? Тому що перелік приймальних пристроїв із таким кутом нахилу дуже й дуже малий.
До речі, той-таки Ростислав Картавцев заявив на засіданні робочої групи, що потрібно виключити з техзавдання таку вимогу до апарата ШВЛ як режим CPAP. Це режим вентиляції, який створює позитивний тиск під кінець видиху й не дає альвеолам злипатися (пацієнт не до кінця видихає). На сьогодні цей режим широко використовується в пацієнтів із вірусними пневмоніями (зокрема викликаними COVID-19). Чому виключити? За словами деяких членів робочої групи, режим CPAP витрачає багато кисню, а фактично — він є далеко не в кожному дешевому апараті ШВЛ...
Відзначився й народний депутат України Валерій Дубіль, який, серед іншого, запропонував, аби для дефібрилятора була вимога «використання двоканального кабелю ЕКГ». Курйоз у тому, що таких кабелів не буває, тому його ініціативу члени робочої групи всерйоз не сприйняли.
Річ у тому, що кожен виробник автомобілів швидкої допомоги оснащує свої «карети» тільки тим обладнанням, яке сам ввозить в Україну або закуповує в імпортерів. Тобто таким обладнанням, на яке в нього є контракти і він гарантовано отримає його в будь-яких конкурентних обставинах. Тому зазвичай у всіх виробників обладнання у «швидких» одних і тих самих брендів.
Якщо хоча б за однією серйозною позицією в техзавданні обладнання не пройде, то й сам виробник не зможе брати участі в закупівлі (нічим буде комплектувати машину). Саме тому через різних експертів виробники «швидких» намагаються протягнути антиконкурентні вимоги, щоб інші учасники не пройшли і вони змогли отримати всі замовлення. Звичайна практика, проте дуже дивно, що в таких схемах беруть участь посадові особи Мінздоров’я та підконтрольних йому організацій.
Більше обурює те, як далеко від реальних потреб медиків перебувають чиновники. Розмірковуючи про кути нахилу приймального пристрою, кількість каналів кабелю ЕКГ-дефібрилятора, потужність двигуна, чиновники абсолютно не думають про пацієнтів і медиків, для яких усе це призначено. Чиновники, народні депутати й «експерти» займаються математикою, замість того щоб вирішувати проблеми зарплат, якості медичного салону, технологічності медобладнання і безпеки медперсоналу.
«Мені хочеться вірити, що швидка допомога з усіма її проблемами, потребами та персоналом скоро потрапить до порядку денного держави. Лікує не машина, а медики. І ми працюємо за зарплату касира в супермаркеті. Тільки відповідальність у нас трохи різна. Від наших дій залежить, у якому стані і чи взагалі доїде пацієнт до лікарні. Чиновникам наших проблем не зрозуміти, бо коли їм стає зле, вони викликають приватників. Там бригади можуть бути навіть менш досвідчені, ніж ми. Але там же — краще, адже там інше медобладнання й інша мотивація», — резюмувала нашу розмову працівниця одного з обласних ЦЕМД.
Більше статей Ольги Гамелуш-Мінчук читайте за посиланням.