Нам якось дуже не щастить із міністрами охорони здоров'я. Особливо в останній рік. З минулої осені їх змінилося вже три, і кожен новий ставав джерелом дедалі епічніших фейлів.
Дуже вразило мене інтерв'ю міністра охорони здоров'я Максима Степанова, яке він дав недавно LB.ua. Якби такі заяви міністр зробив на вході, це було б, звісно, дуже дивно, але хоч якось пояснимо, — ну не розібрався поки що чоловік. Але після всього, що відбувалося останні пів року, сказане тягне, мабуть, на премію Павлова. І було б, напевно, дуже смішно, якби не було так страшно. На 100% можна погодитися тільки з одним твердженням Максима Степанова: «В нас у країні — багато фантазерів». Додам: і головний із них — нинішній міністр охорони здоров'я.
Взяти, наприклад, бюджет. Колишній заступник міністра охорони здоров'я Павло Ковтонюк, аналізуючи статтю витрат на охорону здоров'я з уже опублікованого проєкту бюджету, наводить фразу з книжки Івана Семесюка: «У нас немає не тільки коштів, а й грошей». На Програму медичних гарантій-2021 (ПМГ) у ньому передбачено 123,4 млрд грн, що на 27,4 млрд більше, ніж 2020-го (72 млрд грн були розраховані на 9 місяців, отже на 12 місяців було б 96 млрд грн).
«Але не поспішайте радіти. Гроші будуть, однак не зараз, і не всі, і не факт, що в нас», — зазначає Павло Ковтонюк. І наводить свої розрахунки: 7 млрд грн «з'їсть» інфляція (7,3%); на підвищення мінімальних зарплат піде 15,4 млрд грн; окремий тариф на лікування ковід забере ще 5 млрд грн. Таким чином, збільшення бюджету ПМГ-2021 уже пішло в нуль, навіть без обіцяного Максимом Степановим підвищення тарифів. А треба ж ще виконати й інші щедрі обіцянки міністра — підвищити на 30% зарплати лікарям (23,6 млрд грн) і доплатити 300% медикам у ковідних лікарнях (на півроку — 14,5 млрд грн). На все це в проєкті бюджету вже не вистачає 38,1 млрд грн. При цьому не факт, що виділять навіть 123,4 млрд грн. «…Уряду під час бюджетного процесу годилося б урахувати поточний стан економіки і приборкати свої апетити, плануючи витрати», — пише редакторка відділу «Економіка» ZN.UA Юлія Самаєва. Але міністр-фантазер вимагає набагато більше — 296 млрд грн, із них 225 млрд грн — на ПМГ. Ось тільки взяти їх нізвідки…
Заявляючи, що гроші треба витрачати ефективно, міністр відмовчується, коли 35 млрд грн із фонду ковід ідуть на будівництво доріг. «Забуває», що держзакупівлі зависли, бо Мінздоров’я намагалося одержати контроль над цими коштами та процесом. Навряд чи можна назвати ефективною витратою і єдину закупівлю Мінздоров’я біокостюмів.
Уже виділені з ковідного фонду 14,3 млрд грн Мінздоров’я освоїти не може. На сьогодні з цієї суми витрачено лише 3,5%. Ще 100 млн грн будуть сплачені після завершення всіх процедур із закупівлі апаратів ШВЛ. Перші торги вже провалені. Встановлена Мінздоров’я ціна 500 тис грн за один апарат не дає можливості ДП «Медзакупівлі України» закупити обладнання хорошого рівня. Тому, швидше за все, провалять і другі торги, й апаратів ШВЛ ми цього року не отримаємо.
Кінець вересня, прогнози дедалі тривожніші. Тиждень тому Максим Степанов нарешті визначився з потребою в кисневих концентраторах. За шість (!) місяців міністерство не поставило жодної кисневої станції і жодного концентратора. Хоча, на відміну від ШВЛ, це обладнання на світовому ринку під час епідемії було доступне. Але основний ресурс зараз іде на закупівлю невиправдано великої кількості КТ й ангіографів для так званих опорних лікарень. Сформульовані медико-технічні завдання не допускають до участі в торгах низку провідних світових компаній. При цьому ціни дуже завищені. ZN.UA буде відстежувати як закупівлі, так і те, куди їх, у результаті, поставлять. Аби не сталося так, що обладнання просто простоюватиме.
Якщо про кисень Максим Степанов нарешті згадав, то про те, що ліжко-місця насамперед мають бути забезпечені кваліфікованим персоналом, здається, не замислюється взагалі. Так, зрозуміло, часу підготуватися завжди бракує. У нас і зима щороку настає несподівано. При тому що кількість госпіталізацій (і смертей) від ковід у країні зростає; тестування, по суті, стало тестом на виживання і достаток, а адаптивний карантин і нове зонування дивують; міністр охорони здоров'я на запитання, чи є в нього альтернативний план, відповідає: «А у вас є?» І продовжує: «…Немає іншого шляху зупинити коронавірус, крім як виконувати встановлені правила… Немає іншого варіанту, крім як користуватися маскою та дотримуватися дистанції».
А як же епідрозслідування, нагляд за контактними, тестування? Можна ж було на ранньому етапі залучити приватні лабораторії, — бідкається журналіст. «Вони залучені», — каже міністр. Так, залучені. За наші грошики, панове. Будьте ласкаві викласти від 1500 до 3000 грн за тест, який знадобиться не один. Пацієнтів, як реальних, так і потенційних, міністр якось узагалі не дуже бачить. Тільки лікарів. Правда, переважно на словах.
Тим часом у тому, що процеси тестування, виявлення та ізоляції в країні не налагоджені, — пряма вина Мінздоров’я. Гроші на це були. Керівництво просто не зрозуміло, куди їх треба спрямувати передусім. Навряд чи Максиму Степанову варто хвалитися тим, що кількість тестувань збільшилася з 200 до 30 тисяч на день. Коефіцієнт виявлення серед протестованих у нас сьогодні понад 11%. Рекомендований ВООЗ — менше 5%. Щоб досягти цього показника, нам уже тепер треба проводити близько 55‒60 тисяч тестувань на день. Завдання — не тестувати тих, хто вже захворів і потрапив у лікарню, а виявляти безсимптомних хворих, тим самим не дозволяючи захворюванню поширюватися.
Але ресурсу на збільшення немає. Черги на тестування в різних областях — до тижня. І Мінздоров’я знаходить геніальний вихід, аби розвантажити лабораторії: видає наказ скоротити категорії, що підлягають обов'язковому тестуванню, послаблює протокол. До цього не додумався ніхто у світі. Тим часом головний санітарний лікар Віктор Ляшко заявляє, що Україна проводить більше тестів, ніж Польща. Маніпуляція цифрами і фактами — схоже, головне, що міністр і його заступники опанували майже досконало.
«У нас є чіткий план», — каже міністр. План, хоч і не чіткий, але проглядає, мабуть, лише в одному. Максим Степанов очолив список «Слуги народу» на вибори в Одеську облраду. Чи то запасний аеродром собі готує, чи то просто побуде у списку обличчям для залучення електорату. Ситуація, погодьтеся, для міністра делікатна. Але Максиму Степанову здається, що він досить переконливий. «Депутат облради — це не та посада, яку не можна поєднувати з іншою», — каже він.
Уявили собі, як трудоголік-міністр розривається між двома роботами та двома містами?
Можливо, Максим Степанов думає, що в добі годин значно більше, ніж насправді, бо він погано вчив у школі математику? Інакше важко пояснити, звідки міністр майже зразу після свого призначення взяв цифру 50 тисяч медиків, яких буде звільнено внаслідок поганої медреформи. Ця широко озвучена і багато разів повторена міністром цифра завжди викликала запитання, і ось нарешті громада почула її пояснення. Виявляється, міністр просто взяв увесь персонал 332 лікарень, які отримали від НСЗУ фінансування приблизно на 50% менше, ніж 2019-го, і додав до нього частину персоналу інших лікарень, які отримали, наприклад, на 40% менше фінансування. Ось так і вийшла в нього дуже гіпотетична, але досить шокуючи для громадян цифра про 50 тисяч медиків, які моментально втратять роботу по всій країні. Так би мовити, без коментарів.
А скільки все-таки лікарів насправді було звільнено з квітня 2020-го по сьогодні?
На це запитання в міністра відповіді немає. Хоча Максим Степанов каже, що медстатистику в Україні скасувала одна з попередниць, мені вдалося отримати ці цифри в НСЗУ (див. малюнок). Не знаю, що завадило це зробити міністрові. Виходячи з цифр, масових звільнень не відбулося. Наприклад, з 1 квітня звільнилося 3815 лікарів вторинки. Близько 50% з цієї кількості – у зв`язку з виходом на пенсію.
Максим Степанов стверджує, що це він урятував ситуацію, ввівши перехідне, антикризове фінансування. Так, справді: ще у квітні 906 млн грн було перерозподілено з ПМГ і передано назад у субвенцію, щоб упродовж кварталу підтримати малопотужні медзаклади, які не мали можливості підготуватися до реформи і, в результаті, отримали великий дефіцит. Річ у тому, що в постанову тоді додали один геніальний абзац — що ці кошти можна також витрачати на 300% доплати медикам за статтею COVID-19 за березень. З усіма наслідками, які звідси випливають...
Так само міністр вважає своєю заслугою підвищення зарплати лікарям, яке ще не відбулося. Раніше міністр називав дату — з 1 червня, потім — з 1 липня, тепер — з 1 вересня. Чому? Всі розуміють: грошей немає, і дату відтягували так, аби гроші не закінчилися до виборів, а потім… та-дам! — замість підготовки системи до боротьби з ковідом кошти з ковідного фонду витягнули на підвищення зарплат усім…
На запитання, як те, що ще не почало працювати, могло вплинути на рішення медперсоналу, якому п'ять місяців треба було годувати свої сім’ї на 0,25% ставки, згідно з твердженням Максима Степанова, відповідайте самі.
Незважаючи на постійні й тривожні меседжі міністра охорони здоров'я про те, що психіатрія в нас у жалюгідному стані, в актуальному порядку денному міністерства ця тема так і не з'явилася. Майже через півроку після початку реформи смішно вкотре чути від міністра заяви, що психіатрична служба має бути реформована і що він почав говорити з міністром соцполітики про можливість розділення соціальних і пацієнтів психіатричних лікарень. До речі, розуміння соціальних пацієнтів у міністра теж досить своєрідне, на кшталт дискусії про те, що було спочатку — курка чи яйце. Соціальні пацієнти втратили соціальні зв'язки, бо роками живуть у психіатричних лікарнях і ними ніхто як слід не займається? Чи ж це — пацієнти психіатричних лікарень, які живуть там роками, а соціальні зв'язки у них втратилися самі собою? Плутано, правда? Я теж мало що зрозуміла з пояснень міністра.
Не витримує жодної критики й відповідь Максима Степанова з приводу необхідності замінити виконувачку обов'язків голови НСЗУ Оксану Мовчан на виконувача обов'язків голови НСЗУ Андрія Віленського: «Просто інша людина виконує обов'язки зараз». Нормально було працювати, за словами міністра, з обома. Просто Оксана Мовчан сама так захотіла. Не було ніяких прекрасних співбесід у Zoom, і Максим Степанов за їх підсумками зовсім не планував призначати виконувачем обов'язків голови НСЗУ колишнього народного депутата Костянтина Яриніча. Це всім просто здалося.
Ну й апогей міністерського словоблуддя — розмірковування про те, що нам треба заново побудувати систему Семашка. Міністр чи то зовсім заблукав, чи то (що ще страшніше) справді не розуміє, що потягнути таке могла тільки країна з абсолютно іншим державним ладом і рівнем ресурсів. Що називається, йшли, йшли й нарешті прийшли. Назад у майбутнє. Майже як у давній гуморесці Жванецького: великі раки по п'ять, але вчора, або дуже маленькі, але по три і сьогодні. Ось і вибирай. «Ну ходімо. Не знаю куди, але ходімо. Хоча не знаю, куди. Але треба йти. Хоча нікуди».
Схоже, міністр-фантазер нас із вами має за ідіотів…