За підрахунками Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), в усьому світі з ВІЛ-інфекцією у 2012 р. проживало 35,3 млн чол., а 2011-го - 34 млн. Хоча в абсолютному обчисленні рік у рік кількість людей з ВІЛ/СНІдом зростає, однак темпи приросту нових випадків зараження в усьому світі починають знижуватися. Пов'язана зі СНІДом смертність стало зменшується - з пікового значення в 2,2 млн - у 2005-му до приблизно 1,8 млн випадків смертності у 2010-му, що пов'язано з розширенням доступу до лікування ВІЛ-інфекції за допомогою антиретровірусної терапії (АРТ). Однак у Східній Європі і Середній Азії пов'язана зі СНІДом смертність за період 2001-2010 рр. зросла більш ніж в 11 разів. Економічні втрати тільки від ВІЛ/СНІДу в різних країнах становлять 1-3% ВВП щорічно.
Щороку у світі занедужують на туберкульоз понад 8 млн чол. і вмирають близько 2 млн. У 2012 р. 8,6 млн чол. захворіли на туберкульоз і 1,43 млн - померли. Сучасні методи лікування сприяють щорічному зниженню смертності (за період з 1990-го по 2012-й смертність зменшалася на 45%), зокрема використання стратегії ДОТС, за оцінками ВООЗ, урятувало 22 млн людських життів. Це означає, що світ просувається до досягнення наміченої на 2015-й мети - не тільки зупинити, але й повернути назад тенденцію поширення туберкульозу. Основною проблемою в його лікуванні є зростання мультирезистентності до ліків, проте, на відміну від СНІДу, туберкульоз виліковний.
За даними ВООЗ, загальна кількість людей на Землі, інфікованих гепатитом В (HBV), становить близько 2 млрд чол., з яких умирають від наслідків цього захворювання приблизно 600 тис. чол. на рік. Близько 150 млн чол. хронічно інфіковані гепатитом С (НCV), і понад 350 тис. умирають щорічно від хвороб, пов'язаних з ним.
Згідно з глобальними оцінками, на вірусний гепатит щорічно припадає майже 1 млн смертельних випадків, що наближається до рівня смертності від ВІЛ/СНІДу на цей момент. На частку захворювань, пов'язаних з гострими гепатитами В і С, а також раком і цирозом печінки, припадає близько 2,7% усіх випадків смертності у світі, і очікується, що в наступні два десятиліття їх кількість зростатиме. Приблизно 57% випадків цирозу печінки і 78% - первинного раку печінки пов'язані з інфікуванням вірусами - В або С.
Лікування гепатитів залишається малодоступним і занадто дорогим для багатьох людей, а проблема дотримання режиму лікування і непереносимість ліків призводять до того, що кількість осіб, які отримують лікування, невелика. Існує профілактична вакцинація гепатиту В, і є надія, що за її допомогою в найближче десятиліття вдасться досягти помітного зниження захворюваності. Вакцини проти гепатиту С немає, що пов'язано з високою мутаційною здатністю вірусу і великою кількістю підтипів.
У комітеті з питань охорони здоров'я ВР України відбулися слухання на тему: "Про запобігання поширенню епідемій туберкульозу, ВІЛ/СНІДу та вірусних гепатитів в Україні".
Перший заступник голови комітету Роман Ілік підкреслив, що ВІЛ-інфекція, туберкульоз і вірусні гепатити продовжують посідати провідне місце серед проблем охорони здоров'я і несуть катастрофічні демографічні наслідки для всіх країн світу. Україна - не виняток, вона залишається одним з "лідерів" за темпами розвитку епідемій ВІЛ-інфекції/СНІДу в Європі і світі. Ми - другі в Європі і п'яті - у світі за темпами поширення ВІЛ-інфекції.
Щодня діагноз ВІЛ-інфекція ставиться майже 60 громадянам України. Починаючи з 1987 р., в Україні зареєстровано 234 257 ВІЛ-позитивних осіб, 62 288 хворих на СНІД і 30 575 померлих від захворювань, зумовлених СНІДом. На 1 липня 2013 р. на обліку перебували 134 302 ВІЛ-позитивних громадян України. Особливе занепокоєння викликає те, що 66% інфікованих припадає на вікову категорію 25-49 років, тобто ВІЛ-інфекція вражає найбільш працездатне і репродуктивне населення країни.
Попри те, що в 2012 р. уперше за весь період спостереження за епідемією ВІЛ-Інфекції в Україні зафіксоване зниження кількості нових випадків захворювання на 1,6%, говорити про стабілізацію епідемічного процесу ще рано.
Що стосується епідемії туберкульозу, то сьогодні, за критеріями ВООЗ, Україна посідає 10-те місце за рівнем захворюваності серед країн Європейського регіону, друге місце в Європі - за темпами зростання мультирезистентного туберкульозу і четверте місце у світі - за його поширеністю у вперше виявлених хворих.
Уже 18 років наша країна несе на собі важкий тягар епідемії туберкульозу. За цей час втрачено близько 150 тис. чол. Щорічно близько 30 тис. занедужують на туберкульоз, близько 7 тис. - умирають від нього і стільки ж стають інвалідами внаслідок цього захворювання. Так, протягом 2012 р. в Україні було виявлено 30 958 хворих з активною формою туберкульозу, померли від туберкульозу майже 7 тис. чол.
Серйозною проблемою для України є і стрімке поширення вірусних гепатитів. Внаслідок надзвичайної контагіозності вірусів гепатитів В і С рівень інфікованості ними вже сьогодні перевищує показники інфікованості ВІЛ. За даними ВООЗ, Україна належить до країн із середнім рівнем поширення вірусного гепатиту С, яким інфіковано близько 3% громадян. Більшість із них - особи працездатного і репродуктивного віку. При цьому річний курс лікування таких хворих коливається від 60 до 120 тис. грн, і без підтримки держави переважна більшість хворих не в змозі отримати необхідний курс лікування, що дозволяє у більшості випадків дійти до повного видужання і зупиняє подальше поширення вірусу.
З 2011 р. в Україні почали виділятися кошти з державного бюджету на закупівлю медикаментів для лікування вірусних гепатитів (4 млн грн - у 2011 р. і по 8 млн грн у 2012-2013 рр. - на лікування дітей, хворих на хронічні вірусні гепатити; 33,2 млн грн у 2013 р. - на закупівлю лікарських препаратів для лікування вірусних гепатитів для дорослих). Перші кроки зроблено, але цього вкрай недостатньо для подолання тенденції зростання захворюваності на вірусні гепатити населення країни.
Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення протидії ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, іншим соціально небезпечним захворюванням Тетяна Донець у своїй емоційній доповіді зазначила: "Українці вмирають від СНІДу, гепатиту, туберкульозу. Інфекційні захворювання перетворилися на біологічну зброю, що знищує наших співгромадян. Ми - на порозі пандемії. Протидія соціально небезпечним захворюванням - питання національної безпеки. За темпами поширення ВІЛ/СНІДу Україна впевнено "утримує першість" у Європі. Незважаючи на те, що вперше в історії України епідемія ВІЛ/СНІДу почала уповільнюватися, ми програємо. Час і швидкість у цій боротьбі - надважливі.
Інфікованість населення становить 1,6%, при тому, що епідеміологічний поріг - 2%. Понад 50% ВІЛ-інфікованих українців - наркозалежні. Фактично протидія епідемії ВІЛ/СНІДу здійснюється за рахунок громадських організацій. Левову частку фінансування взяв на себе Глобальний фонд. Тільки торік ГФ виділив на ВІЛ-терапію 130 млн дол., а Україна - близько 40 млн.
Ще один гострий момент - ціноутворення. Йдеться про те, щоб не просто добитися референтної ціни, а здійснити закупівлі ліків за цінами виробника. Курс лікування препаратами першого ряду коштує сьогодні в Україні 316 дол., препаратами другого ряду - 760 дол. (У світі аналогічне лікування препаратами першого ряду обходиться близько 80 дол.) До речі, неурядові організації закуповують ліки за нижчими цінами, ніж Україна через державні програми.
Якщо протидія ВІЛ/СНІДу фінансується на 36%, то державного фінансування протидії епідемії гепатитів недостатньо. За 10 років гепатити стануть великою проблемою охорони здоров'я. В Україні дотепер немає протоколу лікування гепатиту С.
За кількістю хворих і темпами поширення гепатит у 4-5 разів випереджає ВІЛ-інфекцію. За даними українських експертів, у країні 7% населення хворі на гепатити. Водночас експерти ВООЗ називають цифру 3%. Уже ці цифри свідчать про пандемію, оскільки перевищують епідемічний поріг - 2%. І тільки МОЗ України рахує по-своєму - 0,05%.
Заразитися гепатитом або СНІДом через донорську кров - реальна загроза. Переливання крові в Україні - "смертельна лотерея", оскільки МОЗ продовжує закуповувати тест-системи ІФА, що не виявляють вірус на початковому етапі. Три місяці інфікована людина здає донорську кров і заражає інших.
"Сподіваюся, що слухання привернуть увагу до ургентних дій уряду з мінімізації наслідків епідемій СНІДу, гепатиту, туберкульозу. Зокрема на розгляд Верховної Ради України будуть подані державна програма з ВІЛ/СНІДу на 2014-2018 рр. і результати виконання доручення президента про додаткові витрати на закупівлю медичних препаратів для лікування гепатиту, СНІДу і туберкульозу з мінімумом обґрунтованих потреб - 607 млн грн" - підсумувала Т.Донець.
На думку першого заступника міністра охорони здоров'я України Олександра Качура, вжиті державою заходи дозволили призупинити подальше поширення туберкульозу в Україні і майже на чверть знизити показник захворюваності порівняно з 2005 р. Протягом останніх п'яти років захворюваність на туберкульоз зменшилася на 19%, смертність - на 31%. Водночас спостерігається рекордне збільшення реєстрації випадків хіміорезистентного туберкульозу. Україна належить до числа 18 країн з найвищим рівнем цього виду туберкульозу серед 53 країн Європейського регіону. Торкаючись проблеми вірусних гепатитів В і С, О.Качур зазначив, що за оцінними даними ВООЗ, ними в Україні інфіковане понад 3% населення, і хоча епідемічний поріг перевищено, однак, на його думку, епідемії гепатитів у нашій країні немає.
Голова Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань Тетяна Александріна продемонструвала прогнози розвитку рівня інфікування і смертності за різних умов фінансування. Для сценарію фінансування на рівні 2013 р. кількість нових випадків ВІЛ у 2014-2018 рр. становитиме 56 900, смертельних випадків у цей період - 66 417, а за повного фінансування національних програм протидії ВІЛ/СНІДу - відповідно 36 141 (-20 759) і 24 138 (-42 279).
Начальник департаменту охорони здоров'я і медико-санітарного забезпечення Державної пенітенціарної служби України (ДПСУ) Євген Поляков заявив, що, всупереч поширеній думці, українські СІЗО і в'язниці не є розсадниками туберкульозу.
|
За його словами, в установи пенітенціарної системи надходить більше хворих на туберкульоз, ніж звільняється. Протягом 2012 р. надійшло 1672 хворих, звільнилося понад 1375 чол., тобто на 297 менше. Станом на 1 жовтня 2013 р. зафіксовано 3753 хворих на туберкульоз, що лікуються в лікарнях системи, і 462 чол. отримують лікування за місцем відбування покарання. З них 94% надійшли в СІЗО вже зараженими, і тільки 6% занедужали безпосередньо в СІЗО. Представник благодійного фонду "Розвиток України" Денис Денисенко повідомив про державно-приватне партнерство у сфері протидії туберкульозу в Україні у рамках програми "Зупинімо туберкульоз в Україні". Ця програма містить такі завдання: поліпшення діагностики туберкульозу шляхом оптимізації мережі лабораторій у громадських і пенітенціарних установах; поліпшення доступу до високоякісних послуг з діагностики і лікування для всіх верств населення; підвищення рівня поінформованості населення про профілактику і лікування туберкульозу та проведення соціологічних опитувань; сприяння мобілізації політичної підтримки, боротьбі з самолікуванням, зниженню стигми і дискримінації щодо ставлення до хворих на туберкульоз або тих, хто перехворів і успішно вилікувався; закупівля препаратів для лікування 500 хворих стійкими до ліків формами туберкульозу. Голова координаційної ради всеукраїнської мережі ЛЖВ Володимир Жовтяк навів дані про зниження фінансування Національної програми з боротьби з ВІЛ/СНІДом із державного бюджету з 62% - у 2009 р. до 36,1% - у 2013-му. При цьому він зазначив, що сьогодні потребують лікування 111 393 хворих на СНІД, планується лікувати 51 422 чол., і не отримає лікування 59 971 хворий. На його думку, уряд не повною мірою виконує укази президента, що стосуються боротьби з ВІЛ/СНІДом. |
|
|
Учасники слухань дійшли висновку, що без подальшого використання програмно-цільового підходу в реалізації державної політики у цій сфері, а також без необхідного фінансування, адекватного масштабам проблеми, неможливо подолати ці грізні інфекційні захворювання. Країни, які приділяють належну увагу профілактиці та адекватному лікуванню соціально значущих інфекцій, уже домоглися помітних результатів, тоді як у країнах Північної Африки і Близького Сходу, охоплених війною, епідемія стрімко поширюється. Східна Європа теж не демонструє позитивних результатів, і Україна не є винятком. Учасники слухань сформулювали рекомендації для Кабінету міністрів, Національної академії медичних наук, а також для парламентського комітету з питань охорони здоров'я. Чи вдасться зупинити смертельно небезпечні епідемії - покаже час.