Зарплати викладачів університетів залежать від кількості та якості контингенту студентів у закладі. Там, де доценти отримують умовно 12 тисяч гривень, очевидно є проблеми з управлінням і не лише з ним, розповів у інтерв’ю ZN.UA заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький, з яким поговорила Оксана Онищенко.
За словами Винницького, у закладах вищої освіти, де працюють вправні керівники, вже є можливість запрошувати викладати гарних фахівців без прив’язки до тарифної сітки. Остання, пояснив заступник голови МОН, не обмежує зарплат викладачів, це радше певна межа, нижче за яку не можна встановлювати мінімальну винагороду.
«Натомість у закладах, де є нормальні керівники, які приваблюють сильних студентів, а отже, й фінансування, і показують хороші результати в науці, інтернаціоналізації, працевлаштуванні, доплати до зарплат викладачів можуть становити 100–150% від окладу, а ще за особливі досягнення можуть виплачувати премії. Правда, я не казатиму, що рівень зарплат викладачів по країні мене задовольняє, абсолютно ні», – додав Винницький.
Водночас він підкреслив, що не Міністерство освіти і науки забезпечує зарплати викладачам. Заробітна плата насамперед залежить залежать від кількості та якості контингенту студентів у закладі.
«Далі, за згаданою формулою, конкретна сума, яку заклад отримує від держави за підготовку кожного студента, коригується залежно від виконаних критеріїв — наукових досягнень, інтернаціоналізації, працевлаштування тощо. Але в основі — залежність від контингенту», – зазначив заступник глави МОН.
За словами Винницького, якщо у ЗВО мало тих, хто вчиться на бюджеті, а також мало вступників із хорошими балами ЗНО/НМТ, то там будуть малі зарплати. Якщо у закладі також мало тих, хто вчиться за контрактом, тим більше за грантами, тобто з вищими за середній балами ЗНО/НМТ, то там теж будуть малі зарплати.
«Ті заклади, в яких зарплата доцента становить, наприклад, 12 тисяч гривень, вочевидь, не надто привабливі для студента, що свідчить про проблеми насамперед з управлінням, і з успішністю керівництва самого закладу», – зазначив Винницький.
За словами заступника голови МОН, відставання університетів спостерігається, наприклад, і на заході України. Тоді як інноваційні рішення в освіті пропонують вищі навчальні заклади на сході. Тому, зазначив Винницький, розшарування, яке спостерігаємо, – це не обов’язково виклик війни, а радше наслідок відмінної в різних університетах управлінської спроможності їх керівництва.
Одним із критеріїв, які враховуватимуть при скороченні мережі університетів – це число «бюджетників». Якщо у закладах вищої освіти менш як третина абітурієнтів вступають «на бюджет», то для Міністерства освіти та науки це є так званою червоною лінією. Загалом після укрупнення університетів має залишитися плюс-мінус 100. Однак ця цифра приблизна.