Вимкнені камери, слабка активність у чаті та повне нерозуміння, чи сприймають інформацію по інший бік екрана і як саме сприймають. Мабуть, із цими проблемами зіштовхнулися всі викладачі, вчителі та спікери, які на початку весняного семестру терміново й повністю перевели навчальний процес в онлайн-формат.
Услід за «тимчасовим» і «експериментальним» весняним онлайн-семестром восени прийшов уже плановий новий навчальний рік в онлайні. Як змінилися викладачі та студенти і, найголовніше, чого навчилися за цей період віртуального навчання? Що слід опанувати, аби поліпшити дистанційне навчання?
Нове викладання — підходи та технології
Онлайн-навчання дало змогу зрозуміти, що стандартний підхід, коли викладач або спікер начитує матеріал, а студенти його слухають, уже не працює. Адміністративні методи ще забезпечують віртуальну присутність студентів на онлайн-лекції. Проте їхню активність, залученість, зацікавленість і здатність сприймати нову інформацію викладач контролювати вже не здатен. Аби не перетворювати навчальний процес на імітацію, необхідно знаходити, а інколи навіть винаходити, і впроваджувати нові підходи до викладання матеріалу. Це можуть бути заняття у форматі бізнес-ігор, групові дискусії та обговорення матеріалу, проведення опитувань під час лекції, залучення гостьових спікерів з індустрії, активне використання контенту з YouTube, live demo для наочної демонстрації практики тощо.
На початку карантину, через який заклади освіти перейшли до онлайн-навчання, був популярний такий термін, як «режим месенджера». Так називали ситуацію, коли за дистанційне навчання зараховували просте листування у пошті та месенджерах.
Проте повноцінне віддалене навчання неможливе без спеціальних інструментів для нього. Таких як Moodle, Google Classroom, Zoom, Google Suite/Docs, інші платформи для веб-конференцій, створення тестів і завдань, сервіси для ведення блогів тощо. В ідеалі, в кожного закладу освіти має бути доступ до LMS (Learning Management System). Це системи, які дозволяють студентові та викладачу спілкуватися, виконувати і перевіряти завдання, контролювати відвідуваність, організовувати семестровий контроль і атестацію, тощо.
Якісний онлайн-контент і трансформація студентів та викладачів
Проблема онлайн-навчання полягає ще й у тому, що студентам важче отримувати інформацію у відеоконференціях. Концентрація уваги знижена, а відсутність взаємодії ускладнює сприйняття контенту. Вигорання відчувають як ті, хто проводить онлайн-лекції, так і ті, хто слухає їх. Колись під час аудиторних занять лектор мав монополію на увагу аудиторії, й так чи інакше студенти слухали викладача, незалежно від якості контенту, харизми чи ораторських здібностей.
У онлайн-світі ця монополія лектора зникає. Студенти мають доступ до будь-якого контенту від найкращих освітніх установ і лекторів з усього світу. Тому потрібна онлайн-трансформація викладача у відеоблогера, подкастера та контент-мейкера для залучення і втримання аудиторії. Щоб допомогти викладачам у цьому, ми в рамках ініціативи GlobalLogic Education організовували вебінар «Стрімимо лекції онлайн», де експерти з індустрії ділилися своїм досвідом створення привабливого та якісного онлайн-контенту.
Крім цього, поняття «лектор» стає застарілим. Сприйняття матеріалу і загалом процес навчання відбуваються набагато ефективніше, коли викладач надає персоналізовану підтримку студентам, використовує зворотний зв’язок та індивідуальне скеровування. Адже ефективність лекції в контексті інших видів навчання становить лише 5%, а, наприклад, на групову дискусію припадає 50% ефективності, а ось на навчання інших — уже 90%. Тому викладач трансформується в ментора, який, користаючись усіма наявними та доцільними засобами, і допомагає максимально комфортно та ефективно засвоїти матеріал.
Зворотний зв'язок, емоційний інтелект і асертивність у світі онлайн
Питання зворотного зв'язку й у звичайному офлайн-житті було непростим. Адекватно реагувати та конструктивно надавати зворотний зв'язок — непроста річ для всіх.
Здається, які там емоції в онлайні, як їх побачити, кому вони потрібні? Але виходить так, що, навчаючись і спілкуючись в Інтернеті, бачити емоції, виявляти їх і робити висновки не просто можливо, а ще й необхідно.
Для цього нам стане у пригоді емоційний інтелект — уміння усвідомлювати і керувати своїми емоціями, виражати та контролювати їх, розуміти почуття інших людей (що й відрізняє нас від машин) і співпереживати іншим. В умовах new normal корисно і доречно виявляти емпатію, тобто розуміти почуття інших людей.
Звісно, повну палітру почуттів відчути онлайн досить важко але як мінімум можна співпереживати, сказати: «Бачу, що тобі зле, дозволиш спробувати тобі допомогти?». За такого підходу людина може розкритися, проговорити свої переживання, і їй стане легше, — це дає змогу виокремлювати себе, актуалізувати свої емоції та потреби в умовах онлайн-спілкування. І цього треба вчитися і студентам, і викладачам, щоб налагодити ефективну співпрацю та отримати від навчання максимум.
Коли ми говоримо про комунікацію онлайн, важливо знати й розуміти, що таке асертивність. Це можливість і вміння кожного з нас знати свої кордони: фізичні, моральні, емоційні; визначати, в якій зоні нам комфортно. Асертивність — це також про вміння обстоювати свою точку зору, не порушуючи кордонів іншої людини, здатність сприймати критику і вміння сказати «ні» або «так». Це особливо важливо в сучасному світі, коли часто кажуть: «Давай тобі порекомендую, як робити краще».
Small talk викладача зі студентами на початку лекції про вихідні, результати спортивних змагань чи погоду або пропозиція ігрового формату заняття — чим це не нові реалії комунікації між викладачами та студентами? Реалії, до яких не всі ми були готові, але які просто необхідно переосмислити і прийняти.
Світ змінився, навчання — теж, але в цьому є й свої переваги. Студенти тренують концентрацію, а викладачі — креативний підхід до освітнього процесу та використання технологій. Ми опановуємо абсолютно нові методи, до яких наближалися б, можливо, ще десятиліття.
Усі статті Євгена Сакала читайте тут.