Ще зовсім недавно навчання в зарубіжному вузі для переважної більшості наших молодих співгромадян було чимось на кшталт подорожі на іншу планету — напівфантастичної і майже нереальної. Сьогодні вояж у «французьку сторону» з метою отримання диплома став справою цілком буденною. Водночас у потенційних «зарубіжних» студентів і їхніх батьків неминуче виникає безліч запитань. Складно відповісти на всі, не перелопативши великий обсяг інформації про іноземні освітні системи, вступні вимоги, рейтинги університетів і факультетів і не порівнявши все зі здібностями дитини, бажаннями й можливостями батьків. Проте окремі особливості освіти за кордоном корисно знати заздалегідь.
Виходячи з матеріальних можливостей батьків, необхідно визначитися із країною навчання. У англомовних державах вища освіта дуже дорога: від п’яти до 35 тисяч доларів на рік. Тоді як у Німеччині, Австрії, Франції — безплатна.
Незалежно від країни навчання у будь-якого західного коледжу чи університету існують дві основні вимоги:
— знання мови, підтверджене міжнародним сертифікатом (TOEFL — 550, IELTS — 6.0, CPE — в англомовних країнах, DALF — у Франції, DSH — у Німеччині тощо). Підготуватися до здавання цих іспитів і отримати сертифікат можна на закордонних мовних курсах;
— наявність документа про середню освіту. Як правило, українського свідоцтва про середню освіту не досить, бо необхідний попередній 12—13-річний освітній цикл (тобто 10—11 років школи плюс рік-два університету).
Для вступу до найпрестижних англійських університетів, таких, як Оксфорд, Кембридж, необхідно закінчити курс А-level в англійській приватній школі чи міжнародному коледжі (вартість — 13—16 тисяч фунтів стерлінгів на рік, включаючи проживання і харчування). Тривалість такого курсу — два роки (інтенсив — один рік). Вступні вимоги: вік 15—16 років (9—10 клас середньої школи), середній рівень володіння англійською мовою. У рамках програми А-level вивчається чотири-п’ять предметів за обраним напрямом. Результати випускних екзаменів є вашими вступними балами в університет.
Альтернативою А-level є програма Foundation, передбачена для випускників середніх шкіл. Її тривалість — один рік, вартість від восьми тисяч фунтів стерлінгів. Успішне володіння Foundation відкриває доступ у багато англійських університетів.
До університетів США ведуть інші шляхи. Основний — закінчити High school (середню школу) із хорошими оцінками. Стандартний варіант для іноземців — приватна школа ($14000—25000 на рік). Простіший і дешевший варіант — державна школа США, програма культурного обміну (від 4100 доларів на рік). Учасник такої програми навчається в державній школі й живе в звичайній родині на правах її члена. Завдяки цьому він повністю занурений у систему правил і порядків американського суспільства, його мовне й культурне середовище. Можна сказати, саме «культурно-обмінні» програми є найефективнішим способом максимально адаптуватися в чужій країні, засвоїти іноземну мову й підготуватися до майбутнього навчання в університеті.
Такі програми пропонуються і в інших країнах — Німеччині, Франції, Іспанії, Канаді. Їхня тривалість варіюється від одного року до одного семестру. Приймаються діти 15—18 років із хорошим знанням іноземної мови й середньою успішністю не нижче шести балів.
Кожен абітурієнт вибирає вуз або коледж, виходячи зі своїх власних міркувань. Критеріями вибору можуть бути рейтинг університету, викладацький склад, аналіз програм навчання, відсоток працевлаштованих після завершення й чимало іншого. Практика показує: рейтинги є одним із головних чинників, які впливають на прийняття остаточного рішення. Проте не слід орієнтуватися винятково на них. Адже найчастіше навчальні заклади характеризуються лише кількома сильними напрямами. Скажімо, незмінні лідери Оксфорд і Кембридж хороші лише для тих, хто хоче вивчати точні науки та згодом займатися науковою діяльністю. Зате в списку найпрестижніших вузів із вивчення бізнесу Кембридж посідав 2002 року лише 32 позицію із 100, тоді як, скажімо, факультет бізнесу City University котирується високо — на 13-му місці, хоча загальний рейтинг цього університету невисокий — 51 із 100 (за матеріалами The Times). Тому логічніше робити вибір із огляду на вагу бажаного фаху в очах потенційних роботодавців.