На відміну від західних суспільств, у нашому менталітеті свобода не закінчується там, де починається свобода іншої людини. Вирвавшись з-під гніту тоталітаризму, ми наче кинулися в іншу крайність — «свободу», яку часто сприймаємо як уседозволеність і відсутність обмежень. Така її інтерпретація добре лягає на ґрунт безкарності, що починається ще зі школи… І цей процес є циклічним: суспільство, виховане «беззубою» школою, вимагає ще більшого ослаблення системи освіти, яка своєю чергою випускає ще «вільніших» людей...
Учень нічого не робить на уроці? Категорично ігнорує домашні завдання? Хамить учителю чи лайкою посилає всіх?.. Щоб упоратися з цим, українська школа має небагато важелів. І всі вони зводяться до розмов у різних формах і з різними людьми, що в принципі аж ніяк не обмежує винуватця чи його батьків.
У той час як українські урядовці рухаються в реформуванні нашої освіти у бік «щастя» і «стратегічних інновацій», британські, більш заземлені, парламентарії ставляться до дисципліни в школі як до серйозної справи, не дозволяючи безкарності закріпитись у свідомості дітей, захищаючи при цьому учителів, школи і, що найголовніше, тих учнів, хто хоче вчитися. Відтак, діють найсуворіші шкільні санкції: затримання, відсторонення від навчання, відрахування, штраф і навіть ув’язнення батьків закріплено на законодавчому рівні.
Маючи таку міцну підтримку з боку держави і на основі цього «скелету» правил, кожна школа «нарощує» власну політику управління поведінкою школярів.
І тут кілька принципів реалізації політики:
1) учитель не залишається сам на сам із проблемною поведінкою учня. Його завдання лише повідомити про факти. А далі з цими фактами працюють ті працівники школи (pastoral officers, head of year, attendance leader), для яких поведінка учнів — спеціалізація;
2) усі факти поганої поведінки, невиконання домашнього завдання та порушення правил фіксуються в електронній системі та ідентифікуються за окремим класифікатором (що дає змогу збирати базу даних на рівні школи і країни). Навіть дзвінки батькам у деяких школах роблять через шкільне програмне забезпечення, щоб зберегти інформацію в базі даних. Це дає можливість школі убезпечити себе як від батьків, що не вірять школі, так і від свавілля з боку шкільного персоналу;
3) політика шкільних санкцій опублікована на сайті кожної школи, доводиться до відома батьків і персоналу. Кожен захід має чітку процедуру застосування та ескалації без будь-якого натяку на дискримінацію і з гарантією безпеки учня.
Які є інструменти впливу на поведінку учня в британській школі?
Отже, які інструменти впливу використовуються в середніх і старших школах Англії? Не претендую на всеохоплюючий аналіз, проте ділюся власними спостереженнями про роботу кількох англійських шкіл.
- Попередження (first warning). Якщо учень на уроці заважає, спить, не виконує завдання тощо, учитель має зробити перше попередження і оголосити його учневі. Зазвичай британські учні реагують на словесне попередження, бо розуміють, що буде далі.
- On-call або Catch Up. Якщо поведінка не змінилася після першого попередження, то учитель повідомляє про це відповідальних (зазвичай електронним способом), і на допомогу приходить черговий, який виводить учня з уроку в спеціальний хаб, де дитина продовжує навчатись ізольовано від інших. А після уроку її чекає затримання (див. пункт 5).
- Виведення з класу. На відміну від української школи, де учитель «головою» відповідає за здоров’я учня і тому не може нікого вивести з класу, у британській школі це дозволено. Після першого попередження учитель може попросити учня вийти з класу, сісти за одномісну парту, яка стоїть за дверима, і продовжувати виконувати завдання в ізоляції. Ігнорування вказівки учителя веде також до затримання (див. пункт 5).
- Позбавлення «соціального» часу. У британських школах є великі перерви. Наприклад, 20 хвилин і 40 хвилин на обід. За невеликі порушення учень може бути позбавлений вільного часу. Муситиме сидіти в якомусь приміщенні. Звісно, розумний час на їжу та туалет забезпечується.
- Затримання після уроків (Detention). Затримання після уроків може бути наслідком порушення правила (наприклад, не вдягнув краватки або прийшла до школи із нафарбованим нігтями), поганої поведінки на території школи або невиконання домашнього завдання. Затримка може бути на 30 хвилин (перший випадок), 60 хвилин (повторне невиконання домашнього завдання або після пункту 2) і 120 хвилин (грубе або систематичне порушення правил, ігнорування першого затримання). Якщо порушення відбулося до обіду, то затримання буде цього ж дня. Якщо після обіду, то наступного дня. Батьків попереджають про затримання, але їхньої згоди не питають, як передбачено законом. Затримання відбувається в такий спосіб: усіх дітей школи, які отримали санкції, збирають у певному приміщенні (аудиторії, залі, бібліотеці тощо). Вони виконують домашні завдання пів години, додаткові завдання ще пів години. А ті, хто затриманий на 120 хвилин, залучаються до фізичних робіт. Наприклад, до прибирання сміття на території школи. Учителі можуть залучатися до затримання як чергові.
- Перебування «під контролем». За систематичних порушень правил школи учня ставлять під особливий нагляд на місяць, що передбачає досить щільну підзвітність. Учню видається спеціальна картка, в яку після кожного уроку вчителі мають виставити оцінки за старанність і виконання домашнього завдання, а наприкінці кожного дня учень «відмічається». (Нагадаю, що в британських школах оцінки виставляються не так часто, як це прийнято в українських школах. У Британії оцінки за старанність зазвичай виставляються лише тричі на рік разом із підсумковими оцінками за контрольні роботи з кожного предмета.) Порушення правил цього режиму веде до затримання або у поєднанні з іншими систематичними порушеннями дисципліни призводить до застосування наступного рівня санкцій — відсторонення від навчання.
- Відсторонення від навчання. Підставою для відсторонення можуть бути бійки, булінг, вандалізм, систематична деструктивна поведінка. Перш ніж директор школи прийме рішення про відсторонення, зазвичай проводиться розслідування обставин порушення. Відсторонення може тривати кілька днів або навіть кілька тижнів, але не більш як 45 днів у сумі впродовж року. Під час відсторонення учень однаково зобов'язаний виконувати домашні завдання або інші завдання, які надає школа, щоб не відставати від програми.
- Тимчасове переведення (managed movement) в іншу школу. Якщо школа довела, що зробила все можливе для корекції поведінки учня, а також в умовах, коли стосунки учня з однокласниками безнадійно зруйновані, школа може ініціювати тимчасове переведення учня до іншого закладу освіти. Таке рішення приймає місцева влада за погодженням із батьками, дитиною і школою-приймачем. Якщо учень «прижився» в новій школі, то може перейти до неї. Якщо ні, то повертається до старої або батьки шукають інші варіанти. У період тимчасового перебування учень навчається та перебуває під особливим контролем спеціалістів нової школи, а школи комунікують між собою, виробляючи найкращий план допомоги дитині.
- Відрахування зі школи — це найсуворіший дисциплінарний захід, який означає, що учень остаточно виключається зі школи і більше не має права відвідувати її. Хоч цей захід застосовується лише в крайніх випадках, коли інші спроби виправити поведінку не дали результатів або коли було вчинене дуже серйозне порушення, це не таке вже й рідкісне явище. Система так влаштована, що школи не відштовхують таких учнів, а, відповідаючи саме за поступ учня, пропонують спеціальні програми корекції поведінки.
- Штрафування батьків. Батьки зобов’язані забезпечити регулярне відвідування школи, з чим у Британії надзвичайно строго, адже для системи освіти цілком очевидна кореляція між відвідуванням та академічними успіхами учнів. Якщо дитина пропустила школу без узгодженого дозволу або прогулює її, місцева влада може накласти штраф на батьків. Якщо штрафи не сплачуються вчасно, штраф збільшується вдвічі. Несплата штрафу веде до розгляду справи в суді, який може притягнути батьків до громадських робіт і навіть до тримісячного ув’язнення.
Таким чином, британська школа готує дитину до дорослого життя, в якому панує справедливість і рівність усіх перед суспільними правилами.
Як бачимо, порівняно з нашою м’якою практикою безкінечних бесід і переконань у школах Британії впроваджено досить жорстку дисциплінарну практику для порушників. Не певна, що наші учні й батьки готові таке сприйняти одразу, але задуматися над цим нам усім варто. Щоб знайти прийнятний для нашого менталітету баланс і забезпечити нормальну роботу вчителів і тих учнів, які дійсно хочуть вчитися.