Як школи готувалися до нового навчального року, з якими ідеями і якими проблемами його розпочали? Про це ZN.UA розпитувало Олену Фіданян, директора департаменту освіти і науки Київської міської державної адміністрації. Вона прийшла на посаду керівника департаменту одразу після Майдану. Серед тих романтиків, які щиро прагнули змін і готові були наполегливо працювати для цього. Незважаючи ні на що.
Саме Київ був першим містом, де директорів шкіл і дитсадків почали призначати за відкритим публічним конкурсом. І це не єдина ідея, народжена у столиці.
- Олено Григорівно, як виникла ідея конкурсу для директорів шкіл?
Тож ми подумали, що механізм призначення можна залишити той самий, але перед тим організувати відкрите спілкування з претендентами на посаду і обрати на кожну школу найкращу кандидатуру. А потім рекомендувати її районним управлінням освіти. Вони, як і ми,звісно, не знали особисто багатьох наших переможців. Тому нам доводилося вести перемовини і переконувати. За весь час, відколи існує конкурс, був лише один випадок, коли нашого переможця не призначили директором.
- Скільки конкурсів уже пройшло?
- Шість. У них взяло участь 240 кандидатів, які претендували на 97 вакантних посад.
- Хто входить до складу журі?
- Батьківська громада, фахівці науковці, представники діючого директорського корпусу, депутати Київради. З-поміж 11 членів журі лише один представник департаменту освіти, який виконує функцію секретаря. Ми тут представлені як сервісний центр, завдання якого - проводити організаційні заходи (повідомити учасників та журі про місце зібрання, забезпечити умови для їхньої роботи).
Нещодавно ми дискутували з колегою з районного управління освіти, яка сказала: ми наймаємо директора, платимо йому зарплату, а ви не допускаєте нас до складу журі. Ми пропонуємо, щоб представники районних управлінь були присутніми на відборі, щоб вони стали "мисливцями на мізки". Щоб не ми переконували управлінців - "подивіться, яка талановита і розумна людина, вона зможе розвинути заклад, допомогти йому", а щоб вони самі між собою змагалися за фахового, креативного керівника.
- Чи були випадки тиску на членів журі?
- Звичайно, були дзвінки, прикре "телефонне право": "візьміть цю хорошу людину". Але я всім пояснюю: "Шановні, в нас дуже незалежне журі, я на нього не впливаю". До речі, в це мало хто вірить, але це так і є. Маю вам сказати, що іноді журі дуже довго засідає, точаться палкі дискусії, навіть суперечки. Коли вже відбір завершено, ми зустрічаємося з членами журі. У мене можуть виникати запитання, а вони аргументують, чому обрали ту чи іншу людину, чому вважають її найкращою. Останній конкурс транслювався в онлайн-режимі на каналі Youtube. Так і батьки, і педагогічні колективи шкіл бачили претендентів та процедуру відбору. Ну і, звісно, це було важливо для того, щоб не було підозр стосовно прозорості й неупередженості відбору. Ми попередили всіх учасників, що їхні виступи демонструватимуться в режимі онлайн, це було їхнє право - вирішувати, йти чи не йти на відбір.
"Хорошим людям", яких наполегливо пропонують за "телефонним правом", ніщо не заважає податися на конкурс і продемонструвати публічно, у чесній боротьбі, свою спроможність добре керувати навчальним закладом.
Зрозуміло, що всі учасники конкурсу не можуть бути переможцями, незадоволені інколи настирливо пишуть скарги в усі установи: "Ваше журі корумповане!" На нас, до речі, двічі подавали до суду, але суди визнали відбір законним.
- Згодом призначення директорів шкіл за результатами конкурсу таки здобуло юридичну підтримку, - є спеціальна постанова Кабміну, прийнята у жовтні
2015 р.
- Так. Але цією постановою, до речі, незадоволене саме журі. Зазначений документ посилює роль держслужби і бюрократичної машини. По суті, згідно з цією постановою процедура відбору вже не буде такою демократичною.
- Ваша ідея пускає коріння в інших містах?
- Є міста, які йдуть нашим шляхом. Представники управлінь освіти та журі з інших регіонів інколи приходять на наші прес-конференції, де ми презентуємо результати конкурсу. Я знаю, що колеги з інших міст дивилися і наш останній конкурс у режимі он-лайн.
- До нового навчального року і ремонт у школах, і оновлення матеріальної бази робилися переважно за батьківські кошти. Ще одне київське нововведення - інтерактивна карта з інформацією про кошти, виділені державою на кожну школу.
- У 2014 р. пішли скарги від батьків з приводу того, що адміністрації шкіл вимагають кошти на ремонт. Батьки обурювалися - мовляв, при цьому департамент освіти розповідає, що місто теж виділило на це кошти. Тому ми зробили інформаційну карту, де чітко написано, в якому закладі які ремонтні роботи фінансуються містом. Цій карті вже два роки.
- Наприклад, директор просить батьків виділити гроші з благодійного фонду на пластикові вікна, а на карті видно, що школа отримала на це бюджетне фінансування.
- Так. Але тут треба врахувати такий нюанс: буває, що міські гроші виділяються на заміну не всіх вікон, а лише одного поверху, наприклад. Тоді керівник школи може звернутися до батьків: давайте визначимося, де в нас найхолодніший навчальний кабінет, і встановимо нові вікна й там. Бувало й таке, що батьки писали нам: "Ви позначили на своїй карті, що нашим дітям замінять вікна. Їх замінили в кабінеті директора, а в дітей як було, так і залишилося". Ми виїхали за скаргою, побачили - так і є. Тепер, коли в нас замінюють вікна, по закінченні ремонту ми заходимо у кабінет директора. Мушу вам сказати ─ тепер за міський кошт вікон у кабінеті директора не замінюють. Під час останнього об'їзду навчальних закладів ми побачили навіть таку картину: за бюджетні кошти вікна замінили в усіх кабінетах першого поверху, крім кабінету директора (він теж на першому поверсі).
Продовжу щодо нашої карти. Вона дає важливу інформацію не лише батькам, а й директорам шкіл та дитсадків. Тому що всі навчальні заклади бачать, кому й скільки коштів виділено. Щоб не було розмов - "такій-то школі постійно щось виділяють із міського бюджету, а нам десятиліттями нічого не дають". Немає шкіл-улюбленців, усі в однакових умовах.
Нинішнього року в Києві виділено рекордну суму коштів на ремонтні роботи. Однак цього замало. Бо багато років коштів у потрібних обсягах не виділяли. І для того, щоб закрити всі питання, треба ще багато їх виділяти.
- У нинішньому навчальному році будуть проблеми з підручниками?
- Так, проблеми є. Перш за все це стосується підручників для перших класів. Вони надруковані у 2012 р. і розраховані на ту кількість першокласників, яка була тоді. За цей час стало більше учнів перших класів. Але передруковувати для них підручники і витрачати шалені гроші немає сенсу, адже з вересня 2018 р. планується перехід на 12-річне навчання (якщо ВР прийме закон "Про освіту"). Отже, будуть інші програми, відповідно - й інші підручники.
У Києві цього навчального року планується відкрити на 98 перших класів більше.
Початкову школу чекає розширення не у всіх навчальних закладах, а там, де працюють потужні педагогічні колективи. Є школи переповнені, а є заповнені наполовину. Тому ми наразі приймаємо рішення про раціональне використання приміщень - дозволяємо переповненій школі розмістити свої класи в сусідній напівпорожній. При цьому наштовхуємося на шалений спротив не вчителів, а батьків, які не хочуть переходити навіть у сусіднє приміщення. Спротив чинять і громади напівпорожньої школи - "ми не пустимо сюди інших дітей". І наші пояснення, що чужих дітей не буває, що ніхто не постраждає, нікого не цікавлять. Мало того - до таких конфліктів почали підключатися й деякі депутати, які наказують нам: "Хай стоїть напівпорожня школа, але ви не маєте права туди заводити інші класи". Так вони піаряться і роблять собі імідж захисників.
Але поміркуймо: чому громада має оплачувати опалення, світло, воду в напівпорожній школі? Чому потужний колектив, який може і хоче навчати більше дітей, не може їх набрати? Якщо єдина причина - це нестача приміщень, то ось же вони стоять порожні зовсім поруч.
Якби зараз ввели так званий шкільний ваучер - принцип "гроші ходять за дитиною", то відбувся б природний відбір, навіть у Києві частина шкіл закрилася б сама собою. У них просто забракнуло б коштів на опалення-освітлення і на зарплатню вчителів. А потужні школи отримали б додаткові можливості.
- Окрім першокласників, у кого ще виникнуть проблеми з підручниками? Як зазначено на сайті вашого департаменту, чотири видавництва ("Наш час", "Грамота", "Астон", "Освіта") відмовилися друкувати окремі підручники для учнів 4-х та 7-х класів.
- Для 8-х класів підручники купує міністерство освіти. Як і було за старою системою. До міста Києва вони надходять щоденно. Ми вже маємо їх більше половини. Видавці запевняють, що активно їх друкують.
Гірше з підручниками для 4-х і 7-х класів, які мають друкуватися за кошти місцевих громад. Пам'ятаєте проголосований Верховною Радою Закон України "Про бюджет на 2015 рік"? Відповідно до нього 50% підручників купила держава, а 50% мають докупити місцеві громади. Чому це гірше? Тому що подрібнення коштів на регіони, а в деяких регіонах - на райони призвело до подрібнення замовлень видавництвам. Відтак, деякі видавництва взагалі відмовилися друкувати певні підручники: кажуть, що це для них нерентабельно, вони не можуть давати таку ціну, як тоді, коли було велике замовлення для всієї України. А декілька видавництв напередодні 1 вересня написали нам листи - попросили перенести доставку підручників або на 1 вересня, або навіть на 1 жовтня, бо вони, по-перше, не встигають усе надрукувати, і по-друге - підручники не можуть надрукувати за торішньою ціною, бо менший наклад і подорожчав папір.
Інформацію про ситуацію з підручниками разом із листами видавництв ми розмістили на сайті департаменту. Чому ми це зробили? Якщо напередодні навчального року діти не отримали підручника, у батьків спрацьовує стереотип: піти в магазин або на книжковий базар і купити для своєї дитини підручник, бо невідомо, чи буде він виданий взагалі. Тому ми звертаємося і до вчителів, і до батьків - не купуйте підручників. Видавництва нам пообіцяли , що виконають замовлення. Просто вони не встигають вчасно це зробити.
Інша річ - чому вони не встигають надрукувати підручники за державні гроші, але встигли віддати їх у магазини і на книжковий базар? Я вважаю, що тут нам усім треба об'єднатися і не повестися на те, щоб витрачати гроші зі своїх сімейних бюджетів на придбання підручників.
У цій ситуації на початку навчального року може бути складно вчителям. Але половину підручників вони вже мають. Отже, можна роздавати по одному на парту.
- Чи передбачається створення якісних електронних підручників? Батьки купують електронні читалки, але закачати туди нічого, - в Мережі гуляють лише неякісні відскановані копії підручників, а хороших електронних версій дуже мало.
- Ми, практично, не маємо електронних версій підручників, тому що видавництвам було нецікаво цим займатися. Немає попиту. Хотілося б, щоб електронний підручник був не просто аналогом паперового, а щоб він був мультимедійним - щоб, окрім тексту, в нього було закладено до певних тем або частинку документального фільму, або відеозапис досліду тощо.
Нинішнього року ми впровадимо пілотний проект і закупимо носії та електронні підручники для учнів 5-тих класів чотирнадцяти шкіл. Під час вивчення ринку електронних підручників з'ясувалося, що з 13 електронних підручників для 5-го класу лише
4 мультимедійні.
Ми розуміємо, що, перейшовши на електронні підручники, можемо отримати критику від медиків. Тому до свого проекту плануємо долучити і їх. З іншого боку, коли дитина носить важкий портфель із паперовими книжками, це теж негативно позначається на її здоров'ї.
Ще один аргумент на користь електронної книжки. Погодьтеся, мати підручник з інформатики, який друкується, за нормами, один раз на 5 років, це нонсенс, - він застаріє швидше, ніж пожовтіють його сторінки. А в електронний підручник можна вносити зміни. Навіщо нам закуповувати паперовий підручник з музики, наприклад? Можливо, краще мати мультимедійний, з якого дитина може почути класичні та сучасні твори у виконанні найкращих митців?
- Перед початком нинішнього навчального року дедалі більшої популярності набувала ідея відмовитися від шкільної форми. Але її так і не скасували.
- Так, батьки просять скасувати форму. Ми не можемо цього зробити, бо шкільну форму запроваджено ще указом президента Кучми. Ідея була непогана - уникнути соціального розшарування. В указі не сказано ні про колір піджачків та спідничок, ні про жилетки… Всі ці забаганки з'явилися пізніше, з ініціативи навчальних закладів. І тут уже почали скаржитися батьки - і на якість, і на ціну, і на примус купувати шкільний одяг лише в певного виробника.
- Замовлення шкільної форми у певних фірмах за відкати - це вигідно для непорядних директорів.
- Так. У нас були прецеденти. Одного директора звільнено.
МОН зверталося з пропозицією про скасування президентського указу, щоб діти в школі просто дотримувалися ділового дрес-коду. А для цього спеціальний указ не потрібен. Немає ж указу президента про форму для депутатів або чиновників. Але, на жаль, указ про форму не скасований. Думаю, не останню роль тут відіграє лобіювання інтересів легкої промисловості.
- Дуже важлива складова шкільного життя - розклад уроків. Часто буває так, що в один день стоїть купа складних предметів, а в інший - навпаки. На перших уроках - малювання, музика чи ще якісь "легкі" уроки, а наприкінці дня - фізика або математика. Зрозуміло, що є низка об'єктивних причин, які не дозволяють школі скласти зручний і, я сказала б, гуманний розклад (брак приміщень, графік роботи і завантаженість учителів тощо). Зрозуміло, що адміністрації школи надзвичайно важко врахувати всі побажання . Втім, існують же якісь вимоги і правила?
- Від правильно складеного розкладу залежить здоров'я дитини, її успіхи у навчанні і, врешті-решт, настрій, із яким учитель іде на урок. Є спеціальні гігієнічні вимоги до розкладу уроків. За чинними нормами, складаючи розклад, "необхідно враховувати динаміку розумової працездатності учнів протягом дня та тижня". Найвища активність розумової діяльності у дітей шкільного віку припадає на інтервал з 10-ї по 12-ту годину. "Тому в розкладі уроків для молодших школярів предмети, що вимагають значного розумового напруження, повинні проводитися на 2-3 уроках, а для учнів середнього і старшого віку - на 2, 3, 4 уроках" - записано в нормативних документах. Це означає, що такі уроки, як математика, фізика, іноземна мова та ін., для учнів середнього і старшого віку мають проходити на 2, 3, 4 уроках. Неоднакова розумова діяльність учнів і в різні дні навчального тижня: її рівень зростає до середини тижня й залишається низьким на початку (понеділок) та в кінці (п'ятниця) тижня. Тому навчальне навантаження протягом тижня треба розподіляти так, щоб найбільший його обсяг припадав на вівторок і середу. Саме у ці дні необхідно ставити в розклад предмети, які потребують великого розумового напруження, або ті, які не чинять значного навантаження, але в більшій кількості, ніж в інші дні тижня. Є й інші гігієнічні вимоги до розкладу. Детальніше їх можна прочитати у спеціальному документі, який називається ДСанПіН (Державні санітарні правила і норми). Раджу почитати додаток № 6.
Міністерство освіти напередодні нового навчального року ініціювало низку змін, спрямованих на розвантаження учнів. Проте багато залежатиме не лише від програм, а від тих, хто щоденно працює у класі, хто адмініструє роботу школи. Розклад уроків - це вкрай важливе питання, якому ми приділимо багато уваги.
- Традиційно 1 вересня асоціюється у нас зі святковою лінійкою. Нинішнього року ви дозволили школам самостійно визначати формат проведення свята.
- Справді, наш департамент виступив з такою ініціативою. Я б хотіла, щоб наші навчальні заклади були вільними. І для цього не потрібні спеціальні регламентуючі листи від Фіданян.
А взагалі, хочу привітати усіх дітей, колег-педагогів, батьків зі святом - початком нового навчального року. Хочу побажати всім нам окрилення, натхнення, здійснення усіх планів та задумів.
Сьогодні вранці я почула, що в Луганській області стануть до роботи не всі школи. Частина їх була вже відремонтована, але знову потрапила під артилерійські обстріли... Бажаю всім нам, щоб усі українські школи гостинно відчиняли свої двері, щоб у їхніх стінах лунав дитячий сміх. Миру нам, нашим дітям, нашій землі!