Є багато рекомендацій стосовно того, як підготуватися до блекаутів удома: павербанк. «Екофлоу», генератори. А що робити школі? Діти проводять тут пів дня, а дехто — й цілий день. І за цей час їх треба не лише навчати (а отже, потрібне якісне освітлення для читання-письма та роботи різної техніки на кшталт проєкторів чи інтерактивних дощок), а ще й годувати.
Так, у школах є генератори, але вони не «потягнуть» освітлення всієї школи. Тому директори щоранку дивляться графіки відключень і вирішують, що насамперед під’єднати до живлення. Наприклад, сьогодні в нашій школі не було світла зранку, і це означає, що їдальні було важко приготувати сніданок, навіть на генераторі. Тому ми обрали страви, які будуть поживними й корисними, але не потребуватимуть значних витрат електроенергії. І схожі рішення кожному директору доводиться ухвалювати постійно.
Нещодавно Міністерство освіти і науки України оприлюднило листа №1/24197-25 «Про організацію освітнього процесу в умовах можливих масштабних відключень електропостачання». Суть цих рекомендацій зводиться до такого: забезпечити школи джерелами живлення (тільки не зазначено, де взяти на це кошти) й організувати за потреби різні формати навчання (дистанційне, змішане, асинхронне — відеозаписи уроків). Також, аби максимально використати світловий день і мати змогу підлаштуватися під графіки відключень світла, школам пропонують розглянути як варіант шестиденний робочий тиждень і навчання у дві зміни. Такий лист потрібен був на вчора, до того, як розпочався період блекаутів. У такому разі школи могли б краще підготуватися до роботи у складних умовах.
Загалом документи МОН занадто часто з’являються із запізненням, та це не єдиний їхній недолік. Нерідко їх ухвалюють без попередніх консультацій із тими, хто щодня працює в закладах освіти, й без тестування нових ідей. У підсумку міністерські інструкції та рекомендації інколи виявляються непрактичними або неприйнятними для реальних умов під час війни — і їх неоднозначно сприймають освітяни й батьки. Міністерству слід усвідомлювати: кожен його лист упливає не лише на школи, а й на родини, які й так перебувають у стані постійної психологічної напруги через війну. Тому вони потребують виваженої комунікації.
Отже, лист МОН, що мав би допомогти школам, спричинив хвилю запитань і тривоги. Особливо гостро сприйняли батьки й учителі рекомендації про можливий перехід на шестиденний робочий тиждень і пролонгацію навчального року до кінця червня. Адже ці зміни порушують звичний ритм життя родин, і так прив’язаний до блекаутів і повітряних тривог, а також створюють додаткове навантаження та посилюють відчуття невизначеності.
Що пропонує Асоціація керівників шкіл України
Ситуація вимагає не просто обговорень, а конкретних управлінських рішень. Асоціація керівників шкіл України пропонує такі кроки:
- Створити експертну робочу групу при МОН для опрацювання зазначеного вище листа міністерства й майбутніх документів. Рекомендації, накази та постанови про роботу шкіл під час блекаутів без реальної експертизи — нежиттєздатні. До групи мають увійти директори шкіл, представники департаментів освіти, фахівці з цивільної оборони.
- Запровадити механізм оперативного зворотного зв’язку для керівників освітніх закладів: онлайн-форма, цілодобова гаряча лінія тощо. Це дасть змогу швидко виправляти помилкові рішення та реагувати на виклики. Як кажуть самі освітяни: «Була б гаряча лінія — ми б за одну годину пояснили, чому половина пунктів листа МОН — нереалістичні в наших умовах».
- Школам потрібен інструмент, який допоможе правильно реагувати у складних ситуаціях. Замість загальних декларацій та громіздких 12-сторінкових документів потрібно створити чіткі інструкції у вигляді практичних чек-листів. Наприклад, сім необхідних кроків, які має зробити школа, аби підготуватися до блекауту; п’ять ключових дій — під час, чотири процедури — після відновлення живлення.
- Поширювати найкращий досвід — реальні, життєздатні моделі адаптації та рекомендації для різних типів шкіл: великих міських і малих сільських, із укриттями й без них. Одним із таких кейсів може стати, наприклад, «київський алгоритм».
Столична система освіти ще до осінніх канікул розробила й упровадила чіткий план дій на випадок блекаутів. Він містить конкретні інструкції для шкіл. Цей документ затвердили педради шкіл, і він уже працює. Ба більше — інші громади почали його переймати за підтримки Асоціації директорів шкіл. Так, наприклад, разом із полтавськими колегами кияни організували «Освітні діалоги», де директорка столичного ліцею №34 Алевтина Багінська презентувала покрокову модель реагування на відключення електропостачання, погоджену педагогічним колективом і впроваджену в школі. Цей приклад іще раз показав: якісний менеджмент на місцях часто випереджає централізовані роз’яснення.
Матеріальна база: питання, яке вже не можна відкладати
Та справжня проблема готовності шкіл до роботи під час блекаутів — не у відсутності алгоритмів (це питання вирішують). Проблема — в матеріально-технічному забезпеченні, яке потребує фінансування, а отже — системного державного підходу.
Україні потрібна Державна програма енергостійких шкіл, за якою в закладах освіти з’являться:
- потужні генератори;
- системи безперебійного живлення;
- акумуляторні батареї тривалої дії;
- альтернативні джерела енергії, зокрема сонячні панелі на дахах шкіл;
- утеплення, енергоефективне освітлення та модернізовані електромережі.
Школа — це критична інфраструктура. Від її стабільної роботи залежить не лише безперервність навчання, а й психологічна безпека дітей і їхніх родин. Адже «освіта» — від слова «світло».