"Ми хочемо виявити найкращих учителів, які повинні бути носіями практик НУШ", - сказала Лілія Гриневич про сертифікацію вчителів на одній із прес-конференцій.
Сертифікація вчителів передбачена новим Законом "Про освіту". А ось як усе це буде реалізовуватися на практиці, визначить Положення про сертифікацію педагогічних працівників (далі - Положення). Проект цього Положення, підготовлений робочою групою при МОН, уже виставлений на громадське обговорення.
Сертифікація - це зовнішнє оцінювання професійної компетентності вчителя. Зовнішнє в тому сенсі, що його проводитимуть Український центр оцінювання якості освіти та експерти, яких координує Державна служба якості освіти.
Передбачається, що сертифікація вчителів складатиметься з кількох частин. Учитель має скласти ЗНО - це раз, створити електронне портфоліо (зняти відеоурок чи його фрагмент і додати до нього опис та самооцінювання) - це два, а ще продемонструвати свої здобутки експертам, які приїдуть у школу, - це три. Той, хто успішно пройде сертифікацію, тобто доведе, що він профі, отримає надбавку 20% до зарплатні і шанс заявити про себе - братиме участь в аудиті шкіл, розробці й акредитації програм.
Обговорення тексту Положення проходить досить бурхливо. Найменше питань до ЗНО. Це й зрозуміло, адже незалежному тестуванню довіряють. Питання до нього тільки одне - що перевірятимуть на вчительському ЗНО: лише вміння викладати (знання методик, основ психології) чи й знання наукової дисципліни, яку викладає вчитель (математики, мови тощо). І це питання зовсім не другорядне.
Знайома мама школяра розповідала мені, як молода вчителька початкових класів, навчаючи дітей ділити у стовпчик, сама постійно помилялася , бо не знала напевно, коли треба ставити нулі в частці.
І тут якось згадалося, що на вчителя фізики цього року брали вступників зі 105 балами ЗНО, при тому що мінімальний поріг для вступу - 100 (див. "Олег Шаров: "Ми просимо тих, хто хоче здобути вищу освіту, пріоритетно вивчати математику і фізику", DT.UA від 15 вересня 2018). Цікаво, як вони згодом складатимуть незалежне тестування під час сертифікації?
Очевидно, що вчителі повинні знати основи наук. Інакше як вони оцінять красу та логіку нестандартних способів розв'язання задач, як зможуть розкласти для своїх учнів усе по поличках, структурувати й систематизувати, не бачачи загальної картини глибше, не розуміючи взаємозв'язків? Думаю, результати тестування вчителів, де є завдання на перевірку академічних знань (звісно, до певного рівня), дозволили б під цікавим кутом зору подивитися і на нашу вступну кампанію, і на систему педагогічної освіти.
За нашою інформацією, окрема робоча група, створена наказом МОН, уже працює над програмою учительського ЗНО, і скоро ми дізнаємося, чим завершилися дискусії про те, чи мусять учителі знати основи наук, і на якому рівні.
Але, мабуть, жоден із пунктів Положення не обговорюється вчителями так бурхливо, як вимога зробити електронне портфоліо (відзнятий на відео урок або його фрагмент тривалістю 15-30 хвилин) і додати до нього опис та "самооцінювання своєї педагогічної діяльності" .
Логіка упорядників Положення зрозуміла, - якось не комільфо судити про професіоналізм учителя, бодай краєм ока не побачивши його на уроці. Але чи хороший це варіант - знімати відео? Багато вчителів вважають, що ні. І не тому, що їм нічого показати.
Для того, аби зняти якісне відео, вчитель муситиме найняти оператора. Можливо, відеозапис доведеться ще й монтувати, - якщо учні, виконуючи завдання вчителя, кілька хвилин пишуть у зошитах, цю паузу треба буде вирізати. І згодом послуга з відеозйомки для сертифікації може перетворитися на бізнес, не менш прибутковий, ніж випускні фотоальбоми. Прихильники ідеї електронного портфоліо кажуть - жодних проблем, усе можна зняти на камеру з мобільника, це теж відеозапис .
Але є побоювання, що шикарно відрепетируваний урок, знятий і змонтований професійно, виграє, порівняно з дуже якісним непоказушним уроком, знятим тремтячими руками на смартфон. "Хороший учитель може постраждати від відео, а халтурник-постановник - виграти", - кажуть учителі. Правда, Положенням передбачено боротьбу з показухою. "Учасникам сертифікації, щодо яких надійшла і була підтверджена інформація про репетицію навчальних занять перед відвідуванням експертної групи чи з метою відеозапису, рішенням Комісії сертифікат не видається" Та наскільки цей хід буде ефективним у боротьбі з показухою - питання.
Є ще одна серйозна проблема, пов'язана з відеоуроком: у проекті Положення абсолютно справедливо зазначено, що вчитель має отримати дозвіл батьків учнів на відеозйомку і подальше публічне розміщення відзнятих матеріалів. Але це означає, що сертифікація вчителя залежить не тільки від його бажання, а й від згоди батьків.
Можливо, є сенс таки відмовитися від відеозапису і зробити все за старим перевіреним рецептом, - експерти, які все одно прийдуть до школи, зможуть відвідати та проаналізувати й урок .
Ну, а вимога, щоб учитель склав самооцінювання діяльності, - це дуже слизька річ. Навряд чи багато охочих знайдеться відверто назвати свої слабкі сторони і об'єктивно, без перебільшень, визначити сильні. Ніхто ж собі не ворог.
Стосовно ролі експертів у сертифікації вчителів - це окрема тема. У проекті Положення передбачено, що їх перелік має оприлюднити Державна служба якості освіти. Але наскільки професійними будуть ці люди, як їх відбиратимуть? "Хай експерти теж пройдуть сертифікацію і доведуть свою професійність", - пропонують учителі.
Аби створити умови для об'єктивності й уникнути конфлікту інтересів, у проект Положення про сертифікацію введено слушну вимогу: "Експерти, які входять до складу експертної групи, не повинні мати конфлікту інтересів з учасниками сертифікації, роботу яких вони вивчають (зокрема, бути жителями однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, села, селища), співробітниками одного закладу освіти, співавторами наукових робіт тощо)". Але ця пропозиція може мати зворотний бік, вважають учителі: "засланих експертів" треба буде зустріти, нагодувати, поселити, обігріти. Отже, може спрацювати людський фактор, що,
своєю чергою, може вплинути на об'єктивність.
Передбачається, що служба якості забезпечить експертів уніфікованими формами для оцінювання. Це добре, та чи можливо в принципі знайти такі критерії, щоб уніфіковано оцінити всіх? Тим більше коли Державна служба якості освіти тільки-но починає працювати.
В одному зі звітів міжнародного порівняльного дослідження PISA досліджувалося питання, чи може зарплатня вчителя залежати від її продуктивності. Аналізували відповіді директорів шкіл та управлінців із різних країн - учасниць дослідження. Противники системи грошових заохочень учителів зауважують: "Досягти справедливої й точної оцінки продуктивності праці в педагогічній сфері надзвичайно важко, оскільки результати такої роботи важко виміряти об'єктивно. До того ж такий підхід не сприяє налагодженню співпраці між учителями, а робота вчителя згодом зосереджується на обмеженій кількості критеріїв, які використовуються для оцінювання ефективності його викладання". (див. "Поганяючи коня, не втратити голови", DT.UA від 22 серпня 2018).
Ще одне важливе питання у зв'язку з роботою експертів - немає процедури, яка б дозволила вчителю оскаржити їхні висновки. Як подавати апеляцію на результати ЗНО - зрозуміло, а як оскаржувати рішення експертів?
"У нас нова Держслужба якості освіти як священна корова - нікому нічого не винна: експертів, критерії оцінювання і форми затверджує сама, - жодної вимоги публічного обговорення цих речей у тексті Положення чи в Законі "Про освіту" я не побачила, - каже знайома вчителька. - Експерти виставляють бали і дають учителю ознайомитися з результатом, але оскаржити їхню оцінку не можна. Результати ЗНО - можна, а їхні бали - ні. Можна тільки відео ще раз з окремою комісією подивитися".
Робота експертів на виїзді і так недешево коштуватиме державі, тому висилати "в поля" ще й апеляційну комісію - це складно. Який вихід із цієї ситуації, якою має бути процедура апеляції висновків експертів - потрібно думати. До речі, ідеї можна надсилати в МОН на електронну адресу mailzakon@mon.gov.ua .
Та яке б докладне й виважене Положення про сертифікацію не розробила робоча група, для того, щоб це справді працювало, а не залишилося гаслом на папері, важливі кілька речей.
По-перше, треба розуміти, яка мета сертифікації. Ні в Законі "Про освіту", ні в проекті Положення не сформульовано мету нововведення - "щоб що?". Тоді було б зрозуміло, якими інструментами цього досягти. Як кажуть, матроси повинні не лише драїти палубу, а й знати, куди пливе корабель.
І не відбір носіїв практик НУШ має бути головною метою. Це занадто вузько. Сертифікація може бути стимулом до постійного професійного зростання вчителів і можливістю отримати об'єктивну оцінку професіоналізму, адже чинна система атестації педагогів давно потребує змін. Результати сертифікації могли б створити базу даних для аналітики і вироблення ефективної освітньої політики. Очевидно, що ці речі слід обговорити.
По-друге, оскільки сертифікацію проходять саме вчителі, варто подумати - а їм це потрібно? Які є стимули для того, щоб найкращі пішли на цю процедуру і добровільно мали собі такий головний біль із трьох етапів? "Якщо вчитель проходить цю сертифікацію, то він отримує 20-відсоткову надбавку - раз, а по-друге, на нього лягає зобов'язання ділитися своїм професійним досвідом з іншими вчителями", - каже міністр.
Можливо, стимулом до проходження сертифікації й могла б стати 20-відсоткова надбавка до зарплатні. Але ще не вляглася курява від учительських акцій протесту, на які їм довелося виходити саме через зарплатню. І зараз, схоже, ситуація не найкраща. На 1 січня 2019 року у 13 областях України та в Києві очікується кредиторська заборгованість із виплат заробітної плати вчителям. Ціна питання - 1 мільярд 28 тис. грн. Про це повідомила Ірина Констанкевич, член парламентського комітету з питань освіти і науки. Депутат звернулася із запитом до МОН. "Міністерство зазначає, що з метою недопущення виникнення кредиторської заборгованості органи місцевої влади вживають відповідних заходів, серед яких - закриття або реорганізація малокомплектних шкіл, скорочення ставок педагогічних працівників, скорочення надбавок та доплат, які виплачуються у граничному розмірі, припинення (скорочення) стимулюючих надбавок та грошової винагороди", - повідомляє депутат на своєму персональному сайті.
І по-третє. Що означатиме для вчителя "я пройшов сертифікацію" - зрозуміло: успіх, зарплата, кар'єра… А що означає "я не пройшов сертифікацію"? Які це матиме наслідки, і чи матиме взагалі?
Очевидно, що наразі ми маємо ситуацію, коли стара система атестації вчителів уже нікого не задовольняє, а нова система сертифікації тільки створюється. Зараз вона добровільна. Та вона й має бути такою, за Законом "Про освіту". Але міністр Лілія Гриневич каже в інтерв'ю: "Ми пропонуємо в законі добровільну зовнішню сертифікацію. Якщо вона себе в законі виправдає, ми її зробимо обов'язковою для всіх". Не зовсім зрозумілі правові колізії.
Дедалі частіше звучать заяви, що згодом сертифікація замінить нинішню систему атестації. Пілотування процедури сертифікації почнеться вже у 2019 році. Очікується, що "пілот" допоможе зняти "вершки" - виявити кращих учителів, які в майбутньому теж можуть стати експертами і навіть допомагати у проведенні сертифікації.
Ну що ж, час покаже. Термін обговорення проекту Положення про сертифікацію педагогічних працівників збігає. Скоро ми побачимо остаточний варіант документа. Його має затвердити спеціальна постанова Кабміну.