Вважаєте, що битва за Україну відбувається лише в стінах парламенту і прийняття закону «Про засади мовної політики» є її кульмінацією? Насправді ця битва триває не перший рік і дуже скидається на бої без правил.
І ми вже пропустили серію ударів - не таких помітних, як законопроект Ківалова-Колесніченка, але не менш відчутних. Колись українці мали Інститут національної пам’яті як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Сьогодні він перетворився на бюджетну установу при уряді, роль якої зведено фактично до видачі довідок. Інститутові підпорядковувався Музей Української Народної Республіки. Його спіткала не краща доля.
Протягом уже двох років намагається вистояти під чиновницьким натиском Національний науково-дослідний інститут українознавства і всесвітньої історії (далі - НДІУ) .
В усьому світі в суверенних країнах активно діють інституції типу НДІ українознаства: Інститут германістики ім. Гете, Інститут ім. Сервантеса, «Центр Россиеведения». Усі вони мають потужну державну підтримку - юридичну, фінансову, технологічну, кадрову. Бо покликані розв’язувати стратегічні завдання.
Науково-дослідний інститут українознавства виконував надзвичайно важливу для України місію. «Наш інститут не суто науковий, у нього просвітницькі функції. Вони виходять на геополітичний і геостратегічний рівень», - зауважує завідувач відділу філософських та етнопсихологічних проблем українознавства Тарас Кононенко.
Згідно з паспортом наукової секції №19, за фаховими напрямами наукової ради МОНМС, до якої належить українознавство, дослідження в царині українознавства охоплюють також питання виховання національної свідомості та самосвідомості, теоретико-методологічні засади сучасної суспільствознавчої освіти, методику формування цінностей, ціннісних орієнтацій та особистих рис учнів і студентів у вивченні суспільствознавчих дисциплін.
Завданнями НДІУ є розробка наукової концепції українознавства, впровадження його здобутків в освітню практику, а також координація співпраці з діаспорою (включно з організацією міжнародних конгресів і конференцій, укладанням програм та підручників для всіх типів виховних і навчальних закладів, курсами підвищення кваліфікації вчителів та дистанційним навчанням), закордонними і вітчизняними науковими установами (наприклад, Інститутом української мови НАНУ).
Науковцями інституту розроблено проект Державного стандарту з української мови, систему сертифікації з української мови і українознавства.
Тарас Кононенко пояснює: «Сертифікація рівнів володіння державною мовою практикується в усьому світі. Це те, відсутність чого розколює сьогодні наше суспільство. Якби у законі було чітко прописано, що держслужбовець буде прийнятий на службу тільки за умови отримання сертифіката рівня В2 чи С1, аспірант або докторант вступить до аспірантури, лише маючи рівень С1-С2, абітурієнт стане студентом за наявності сертифіката В2, - питання, вивчати чи не вивчати державну мову, не виникало б. Водночас цей проект забезпечив би рівний доступ до якісної мовної освіти з усіх мов, які побутують на теренах України».
Один із наймасштабніших проектів НДІУ - «Освітнє середовище закордонних українських навчальних закладів». Цим проектом передбачалися підготовка, апробація і впровадження дистанційних курсів підвищення кваліфікації педагогів, розробка й апробація системи тестового контролю рівня навчальних досягнень учнів, підготовка методичних рекомендацій для вчителів в онлайн-режимі, створення системи психолого-педагогічного консультування. Сайт інституту та журнал «Українознавство», що видається колективом НДІУ, мали стати потужними ресурсами для координації такої роботи.
Але, незважаючи на важливість і перспективність проекту, на те, що його координатором був заступник міністра Борис Жебровський, а одним із наукових консультантів - директор Інституту інноваційних технологій Олександр Удод, програму не було підписано міністром освіти Дмитром Табачником.
І це стало лише початком утисків, яких зазнавав інститут. Далі - тримісячна перевірка КРУ, під час якої, за словами Тараса Кононенка, «навіть вимірювали діаметр пеньків біля інституту. Він не відповідав нормам, і ми доводили, що дерева-порушники впали самі під час негоди». Результати перевірки були передані до прокуратури. Недавно керівництво інституту отримало листа за підписом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва О.Вдовиченка, в якому зазначено, що прокурорська перевірка відповідно до акта ревізії ГоловКРУ України не виявила порушень у діяльності службових осіб інституту і відмовляє у порушенні кримінальної справи.
Були також намагання звільнити з посади директора інституту професора Петра Кононенка, змінити напрями роботи наукової установи шляхом її реорганізації в Інститут українознавства і всесвітньої історії. Завдяки втручанню президента України В.Януковича у серпні 2011 р. П.Кононенко був залишений на посаді. А ось реорганізація відбулася.
«Всупереч положенню «Про національний заклад (установу) України», затвердженому указом президента України, Національний науково-дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії фактично перетворений на другорядний підрозділ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України», - розповідає Петро Кононенко. Всупереч ст.101 Цивільного кодексу України та Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», МОНМС залишило за собою право призначати у реорганізованому закладі не тільки директора інституту, а і його заступника. Тепер без погодження з міністерством керівництво інституту не може призначати керівників відділів та підрозділів, а також призначену директором частину вченої ради інституту.
Вже півроку НДІУ не має затвердженого Міносвіти штатного розпису та структури. Ледве вдалося розв’язати проблеми з фінансуванням (та й то завдяки втручанню особисто Миколи Азарова). Припинено більшість із ліцензійних видів діяльності інституту та дію угод про співпрацю з установами більш як десяти країн світу. Скорочено штат працівників.
«Наші неодноразові офіційні звернення до відповідних служб адміністрації президента, прем’єр-міністра Азарова знаходили підтримку і втілювались у безпосередніх дорученнях чи розпорядженнях, - зауважив Петро Кононенко. - Але це не завадило Дмитру Табачнику продовжувати перешкоджати діяльності державної установи зі статусом національної та вести політику її поступової ліквідації». Інститут звертався по допомогу до Ганни Герман, Раїси Богатирьової, народних депутатів Г.Омельченка та М.Томенка. Саме завдяки їхньому втручанню, вважають працівники інституту, установі вдалося вижити.
Одним із найболючіших ударів стала втрата інститутом ліцензії на надання освітніх послуг. «Не маючи достатньої кількості українських закордонних шкіл, діти наших заробітчан змушені будуть піти до російських, - зауважує Тарас Кононенко. - Крім того, тепер ми не маємо права проводити курси української мови, курси підвищення кваліфікації вчителів української мови, літератури й українознавства».
Було ліквідовано спеціалізовану вчену раду НДІУ із захисту кандидатських і докторських дисертацій за спеціальністю 09.00.12 - українознавство (філософські та історичні науки). П’ять дисертантів, котрі встигли захистити свої роботи, протягом року (що є грубим порушенням) не можуть отримати підтвердження захисту.
Нещодавно до Інституту українознавства надійшов лист із міністерства за підписом Д.Табачника. В ньому повідомляється, що, згідно з рішенням атестаційної колегії МОНМС, скасовується рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата філософських наук одному з п’яти дисертантів - директору Кримської філії НДІУ Віктору Лукашенку. Його праця присвячена розробці принципів сертифікації володіння українською мовою. Як випливає з листа, заперечень до змісту дослідження немає. Причини відмови стосуються певних процедурних моментів.
Важливо зазначити, що впровадження сертифікації рівнів володіння українською мовою було одним із рішень V Всесвітнього форуму українців. За рекомендацією цього форуму Микола Азаров дав доручення Міністерству освіти розробити план заходів підтримки та розвитку українського шкільництва за кордоном на 2012-2015 роки.
Цікаво, що план заходів запроваджувався двома наказами МОНМС. Перший, виданий заступником міністра Борисом Жебровським, містив проект плану. І в ньому реалізацію багатьох заходів було покладено на НДІ українознавства. Але з остаточного плану, затвердженого наказом від 01.06.2012 р., №654 за підписом Дмитра Табачника, всі авторські пропозиції НДІУ було вилучено, а фахівців інституту - усунено від участі в цій роботі. Тому з програмного документа зник цілий розділ «Наукове забезпечення», що передбачав створення офіційного представництва мережі українських закордонних навчальних закладів на сайті НДІУ, організацію комплексного онлайн-моніторингу освітніх потреб учителів, учнів та їхніх батьків; створення і впровадження системи сертифікації рівнів володіння українською мовою (апробацію завдань і підготовку проектів нормативно-правових документів), створення консультативного онлайн-центру із сегментами «вчительська творча лабораторія», «клуб небайдужих батьків», «молодіжний форум».
Ідеї українського інституту, які не знайшли підтримки у вітчизняного міністерства освіти, вважаються реформаторськими і дуже популярними в Росії. Сьогодні там створюється новий потужний проект для пропаганди російської мови і культури - Інститут Пушкіна. «Это не просто переименование, но серьезная реформа», - цитують ЗМІ керівника федеральної агенції «Россотрудничество» Костянтина Косачова. У рамках нового проекту буде реалізовано дуже подібні до українських ідеї: концепцію «Русская школа за рубежом» (аналог непідписаного Табачником проекту «Освітнє середовище закордонних українських навчальних закладів»), сертифікаційне тестування з російської мови, курси підвищення кваліфікації вчителів та курси з вивчення російської. Тобто російський інститут займатиметься тим, чого відтепер не має права робити наш НДІУ.
До речі, як повідомляє www.radiosvoboda.org з посиланням на депутата Держдуми Костянтина Затуліна, бюджет «Россотрудничества» становить близько 1,5 мільярда рублів (це приблизно 50 мільйонів доларів). Порівняймо його з цьогорічним бюджетом Національного науково-дослідного інституту українознавства і всесвітньої історії - 2 млн. 700 тис. грн., а після особистого втручання в ситуацію прем’єр-міністра М.Азарова - 6 млн. грн.
Однак російські депутати не вважають фінансування достатнім. Держдума Росії закликала президента Путіна підвищити фінансування «Россотрудничества» у п’ять-сім разів. «Потрібно перш за все підтримати російську мову і російську освіту в Україні. Треба підтримати проекти такі, які ініціював недавно міністр освіти Дмитро Табачник. Мова йде про створення зразкової російської гімназії в місті Києві. Потрібно заохочувати розвиток філій російських вишів в Україні. І, звичайно, потрібно витрачати кошти на активне залучення студентів із України в Росію», - зазначив Затулін. І це дуже далекоглядний крок, який може стати початком демонтажу української освітньої системи. Адже нашим школам і ВНЗ, що потерпають від недостатнього фінансування, доведеться конкурувати з добре оснащеними російськими гімназіями та філіями російських вишів.
Окрім згаданого інституту, проблемами навчання закордонних росіян опікується Інститут російської мови імені Пушкіна, який, на відміну від нашого Інституту українознавства, має безстрокову ліцензію на надання освітніх послуг, а також займається науковою діяльністю (захист кандидатських і докторських дисертацій). Саме в цьому інституті розроблено основи сертифікації володіння російською мовою: шість рівнів повсякденного спілкування для дорослих (рівні А1-С2), шість рівнів повсякденного спілкування для дітей шкільного віку (рівні А1-С2), три рівні володіння російською мовою ділового спілкування (В1-С1) і чотири рівні володіння російською мовою у туристичному бізнесі (РЭТ-0 - РЭТ-3). Для підготовки до тестування видано тренувальні посібники, рекомендації. Тестування проводиться у 35 центрах п’ятнадцяти країн світу.
Всіляку підтримку російській мові за кордоном надають також створений указом президента РФ В.Путіна фонд «Русский мир», некомерційна організація «Інститут
країн СНД», очолювана Костянтином Затуліним, «Конгресс русских общин» (КРО) під керівництвом депутата Держдуми Олексія Журавльова. Як повідомляє izvestia.ru, при КРО започатковується рух «Родина - Евразийский союз», завдання якого - об’єднання проросійських організацій на теренах СНД. За словами Журавльова, установчий з’їзд новоствореного руху має відбутися в Білорусі, Україні й Казахстані найближчим часом. Складається враження, що перед нами - масштабний геополітичний проект з підтримки російської мови, у якому на засадах партнерства будуть задіяні різні державні і недержавні російські інституції.
Що зможемо ми протиставити йому на підтримку української мови? Інститут, який забезпечує стратегічну єдність українства по всьому світу і має засоби для його згуртування, знесилений боротьбою за виживання. І не лише у чиновницьких кабінетах, а й у судах. Утім, саме він міг би стати основою для створення інтегрального проекту, який об’єднав би провідні державні інституції на захист української мови і культури не лише за кордоном, а й в Україні.
«Одна з цілей Міністерства освіти - довести безглуздість існування нашої установи. І зробити висновок, що така інституція непотрібна країні. Діями Міносвіти стримується і знищується українська справа у світі. І питання тут не в тому, чому десь усе розширюється і розвивається, а в нас - ліквідовується. Питання в іншому: а чому, власне, державну програму співпраці зі світовим українством перехопив Табачник?» - акцентує Тарас Кононенко.
P.S. Щоб отримати відповіді на питання, які непокоять не лише працівників НДІУ, редакція направила офіційний запит до Міносвіти. У визначений законом термін відповідь не надійшла. У прес-службі МОНМС не вдалося навіть з’ясувати, під яким номером зареєстровано наш запит. Щоразу нам відповідали, аби перетелефонували завтра і що відповідь готується.