Інколи у сфері освіти, яка зазвичай не викликає аж такої жвавої цікавости широкого загалу, з'являються ініціативи, ніби й дрібні, проте досить контраверсійні аби породити запальну дискусію. Найчастіше такі дискусії навколо вузьких тем є симптомом і наслідком більш глибинних системних проблем, і тим вони цінні. Ось приклад.
У січні нинішнього року Верховна Рада отримала на розгляд законопроєкт, який пропонує заборонити всім учасникам освітнього процесу в школах (а це діти, вчителі та батьки) використання будь-яких підключених до Інтернету пристроїв під час "освітньо-виховного процесу", що не пов'язане з освітніми цілями. Виняток - діти з особливими потребами. До законопроєкту одразу виникла купа запитань і в батьків, і в освітян. У соцмережах почалися баталії, але, оскільки законопроєкт завис через карантин, профільний комітет ВР повернувся до його розгляду тільки тепер, і знову почалися палкі дискусії..
Ситуацію із забороною мобільних у школі можна розкласти на три рівні.
Перший - чи є взагалі необхідність обмежувати доступ до мобільних під час уроків? Другий (якщо так) - як це краще робити? І третій - чому не виходить вирішити проблему з мобільними (якщо вона реальна) без внесення змін до закону?
Отож рівень перший.
Дискусії про дозвіл чи заборону на мобільні телефони в школах точаться в усіх країнах світу.
Прибічниками заборони насамперед є вчителі. Вони скаржаться, що діти занадто відволікаються на уроках. Це не лише дратує і засмучує освітян, а й шкодить вивченню предмета, а також - умінню концентрувати увагу, засвоювати новий матеріал тощо.
Американські дослідники Джеффрі Кузнекоф та Скотт Тітсворт вивчали, як впливає на навчання дітей використання мобільних під час уроків. Учасники трьох різних навчальних груп переглянули відеолекцію, зробили конспект і написали дві контрольні. Учні, які не користувалися телефонами, записували у своїх конспектах на 62% більше інформації. Вони робили докладніші нотатки й могли згадати більше подробиць із лекції. У підсумку, група без телефонів набрала на тесті на півтора бала більше, ніж ті учні, котрі активно користувалися своїми девайсами.
Діти, які займаються на уроці онлайн-серфінгом, менш успішні в навчанні, ніж ті, які чемно сидять на заняттях без мобілок. Згідно з результатами дослідження, "серфери" занотовують на 38% менше докладної інформації, на 51% менше запам'ятовують, а їхні результати з тестів на вибір однієї правильної відповіді - на 20% гірші.
Дослідження вказують також на один надзвичайно цікавий (і невтішний) факт. Виявляється, активне користування телефоном під час уроку впливає на пам'ять дітей! Листування в месенджерах і перегляд мемів погіршують не тільки короткотермінову пам'ять школярів, а й їхню здатність зберігати інформацію тривалий час.
Учені дійшли висновку, що і вчителі, і самі учні мусять докласти зусиль, аби скоротити час мобільного онлайну на заняттях. Вони вважають, що це слід зробити, аби телефони не псували спроможність дітей добре навчатися.
Іншою проблемою, пов'язаною з використанням мобільних на уроках, є доброчесність. Із допомогою мобільних значно легше списувати, - учні можуть гуглити правильні відповіді на тести або обмінюватися повідомленнями під час контрольної.
Не менш важливе й питання безпеки, і воно поширюється за межі школи. Батьки переймаються через можливість відслідковування дітей, загрозою приватності, булінгу і сталкінгу. Тому підтримують обмеження використання мобільних. Натомість школам важливо, аби загрози, пов'язані з цифровою безпекою, не впливали на навчальний процес і перебування в закладі освіти. Тому заборона використовувати телефони не тільки на уроках, а взагалі на території закладу, має привабливий вигляд.
При цьому, звісно, є й успішні приклади інтеграції мобільних телефонів у навчання: частина дітей навіть без батьківського контролю успішно опанували навички керування своїм часом і користуються мобільними після виконання домашніх завдань.
Дослідження також підтверджують, що вплив телефонів на навчальні результати залежить від особливостей учнів.
Лондонська школа економіки проаналізувала вплив заборони мобільних на результати тестів. Учні шкіл, де не дозволялося користуватися мобільними, отримали кращі результати. Причому найбільше виграли від заборони діти з низькими оцінками.
Однак дослідники показали, що заборона мобільних телефонів чинить дуже різний вплив на студентів різних типів. Заборона мобільних телефонів найбільше покращує результати учнів із низькими досягненнями (трохи більше 14% від стандартного відхилення) і не чинить істотного впливу на успішних учнів.
Ці результати свідчать про те, що учні з низькими досягненнями швидше відволікаються на гаджети, тоді як успішні учні можуть зосередитися на уроці, незалежно від наявності телефонів. Таким чином заборона мобільних може бути простим та дешевим способом скоротити освітню нерівність.
Під час обговорення цього питання в українському сегменті Фейсбуку думки теж розділилися. Багато вчителів підтримували ідею заборони мобільних у класі, бо діти відволікаються. Однак була й протилежна позиція: "Як учитель іноземної мови можу вам відповісти: телефони на уроці потрібні. Бо дуже допомагають у навчальному процесі. Наприклад, знайти значення невідомого слова, прослухати аудіо (за посиланням учителя). Головне, щоб учні не ховали телефони й не "зависали" в соціальних мережах. Бо тоді відволікаються і не засвоюють знань. Особливо це стосується учнів 5–8 класів, які граються в різні телефонні ігри й не можуть зосередитися, бо подумки в грі…".
Втім, ідея використовувати телефони під час освітнього процесу наштовхується на певні обмеження. І знову цитата з обговорення: "Я вчитель, і я "за" використання телефонів під час навчання, Але бувають випадки, коли не всі діти в класі мають смартфон. І як тоді бути? Працювати лише з дітьми, яким батьки купили смартфони? Чи казати: "Ти, Машо, вмикай застосунок, а ти, Васю, по-дідівському гортай книжку?".
Що ж у підсумку? Мобільні, як і будь-яка інша технологія, можуть приносити і шкоду, і користь. У школі можна успішно використовувати телефони. Однак до цього вчителі й адміністрація мають докласти зусиль. Якщо ж навчати учнів із телефонами так само, як навчали до їх появи, - мобільні стають потужним магнітом для уваги і врешті шкодять дітям.
Отож із мобільними треба щось робити
І тут постає другий рівень проблеми - робити як саме?
Варіант заборони користуватися телефоном або під час уроків, або й узагалі на території школи розглядається найчастіше, - адже потребує мінімуму зусиль. У багатьох українських школах, як публічних, так і приватних, користуватися телефонами під час уроків не можна. Діти або десь їх лишають (у спеціальній коробці, комірці тощо), або не беруть із дому. Здавалося б, у чому проблема? Хай школи користуються отриманою в результаті реформи автономією і вирішують це питання так, як вважають за потрібне.
Річ у тому, що частина батьків категорично проти заборони. Причин кілька: з дитиною складніше зв'язатися у разі нагальної потреби; незрозуміло, хто відповідатиме за телефони, які зберігатимуться десь у класі чи школі; діти не матимуть змоги зафіксувати випадки булінгу або знущання з боку однолітків чи дорослих у школі.
Тому очевидно, що далеко не в усіх школах вийде обмежити користування мобільними, адже якщо адміністрація прийме таке рішення, вона ризикує наразитися на серйозний опір батьків.
Власне, звідси й дилема: чи варто регулювати використання мобільних під час уроків на законодавчому рівні?
У результаті схожих дискусій деякі країни (зокрема Франція) або території (наприклад, штат Вікторія) законодавчо заборонили використання мобільних у школах .
А ось у Нью-Йорку 2015 року мер скасував десятилітню заборону телефонів у приміщенні шкіл. Нова політика дозволяє директорам встановлювати свої власні правила щодо того, чи слід зберігати телефони під час навчання і перерви на обід.
Мер Нью-Йорка Білл де Блазіо заявив, що зміна допоможе батькам підтримувати кращі контакти з дітьми впродовж дня, особливо на випадок надзвичайної ситуації.
Чиновники відділу освіти планують допомогти вчителям ввести мобільні телефони учнів до навчальних занять.
У Каліфорнії ситуація аналогічна, - школам дозволили самостійно вирішувати, дозволяти мобільні чи ні.
Що варто робити в Україні?
З одного боку, ми прийняли закон про середню освіту, який базується на ідеях автономії школи. Автономія означає, що ми мусимо довіряти школі приймати рішення з організації навчального процесу. У тому числі - щодо мобільних під час уроків.
З іншого боку, я знаю не один випадок, коли в школах батьки блокували рішення про заборону використання мобільних телефонів під час уроків.
І тут ми виходимо на третій рівень проблеми.
Дослідження і практичний досвід свідчать, що мобільні під час навчальних занять можуть шкодити. Водночас їх можна з користю застосовувати (адже цифрові технології - це майбутнє) й інтегрувати їх в освітній процес було б важливо.
Щоб розв'язати цю дилему без законодавчих заборон, треба поглянути на шкільну освіту в цілому.
По-перше, ми вкотре побачили проблему комунікації між школами та батьками. Ключове питання в тому, як вибудовувати інституційну спроможність шкіл, можливість приймати складні рішення, налагоджувати діалог із батьками, учнями та вчителями і при цьому не жертвувати навчанням дітей.
Розбудова довіри та партнерства - це тривалий процес, і для його успішного розгортання треба як підвищувати спроможність освітніх управлінців, так і змінювати нормативну базу, аби прийняття рішень у школі ставало більш інклюзивним, прозорим і демократичним.
По-друге, варто звернути увагу на освітнє середовище. Процитую ще одну репліку з дискусії на цю тему у Фейсбуці: "Мені здається, що заборону не можна розглядати окремо від організації простору дітей у школі. Бо країни, наведені як приклад, де телефони заборонено, насправді мають багато місця для активності дітей і більше часу на перерви, і не забороняють бігати-стрибати під час перерви. Реально, зараз діти в класі на уроках сидять, на перерві мають постояти. Їх не виводять на свіже повітря, не мають ігрових зон, і там немає в класах по 40 дітей. У нас виривають цю заборону з контексту. А він важливий".
Школа, яка хоче використовувати мобільні та інші пристрої на уроках, мусить переконатися, що їх мають всі учні, незалежно від статків родини. Ті ж, хто хоче їх заборонити, мусять подбати як про збереження телефонів, так і про дозвілля учнів та можливість для кожної дитини швидко зв'язатися з батьками і навпаки.
І, врешті останнє по порядку, але не за значенням: дуже важливо визначитися з місцем та роллю цифрових технологій в українській освіті, щоб зробити питання використання мобільних частиною більш послідовної державної політики.
Усі статті автора читайте тут.