UA / RU
Підтримати ZN.ua

Медуніверситетам замінили «дах»

З першого січня, відповідно до розпорядження Кабміну, вищі навчальні медичні установи перейшли в систему МОНМС.

Автори: Ольга Скрипник, Олексій Сова

Є у нас хороша традиція: у переддень нового року - ні, не в лазню ходити, а вітати вище начальство. Цікаво, кого цього разу вітали зі святами ректори тих навчальних закладів, котрі несподівано були передані Міністерству освіти, науки, молоді та спорту? Їм тепер, як в анекдоті, хоч розірвися між розумними і вродливими.
Та й для бюджету витратно.

Раніше ректори медичних університетів і академій бажали міцного здоров’я міністру охорони здоров’я, після чого з відчуттям виконаного обов’язку пили за нього (за здоров’я, звісно) шам­панське під ялинкою. Але в рік Дракона їм доведеться змінити традиційну орієнтацію: адже з першого січня, відповідно до розпорядження Кабміну, вищі навчальні медичні установи перейшли в систему МОНМС. Та­ким чином, подарунки й хороші (а головне - щирі!) вітання та побажання треба посилати на но­ву адресу. При цьому чимало ректорів розуміють, що наступний рік вони можуть зустріти не у своєму кабінеті: медуніверситети стоять перед серйозними змінами - аж до злиття й закриття. Всі вичікують - з кого почнуть? Може, тому так тихо й непомітно вдалося протягнути розпорядження Кабміну, підготовлене, як відомо, на настійну вимогу МОНМС. Рішення, важливе не тільки для освіти, а й для всього суспільства, приймалося кулуарно - без обговорення, без залучення експертів і вчених. Очевид­но, і реалізовувати його будуть так само - тишком-нишком.

Перші тижні нового року показали, як ставляться до того, що відбувається, відомства, котрих торкнулися ігри чиновників вищої ліги. На сайті МОЗ - ані слова про серйозні втрати галузі - забирають же не тільки підготовку та перепідготовку медичних і фармацевтичних кадрів, а й чималі фінансові та матеріальні ресурси. Сьогодні це мало кого турбує, однак через кілька років країна повною мірою відчує наслідки цієї поспішної реформи, - дефіцит кадрів у системі охорони здоров’я зростає, у столиці він уже сягнув критичного рівня. Вирішувати цю проблему МОНМС не зобов’язане, у нього інші цілі.

Коли медики не знають, як лікувати, вони застосовують відволікаючі засоби - гірчичники, наприклад, або крапельницю з фізрозчином. У нинішній ситуації МОЗ діє за такою ж схемою - жодних коментарів про те, що чекає на систему підготовки і перепідготовки кадрів, що буде з клінічними базами, ординатурою, інтернатурою тощо. Зате мало не щодня країна отримує звіти, як ретельно обстежують та лікують у в’язниці Ю.Тимо­шенко. За задумом чиновників, справжньою окрасою сайта має стати блог міністра О. Аніщенка. Але, на жаль, не склалося, - генерики далеко не завжди забезпечують потрібний терапевтичний вплив.

Список медичних та фармацевтичних вузів, хоч і написаний абияк, але ще висить на сайті Мінздоров’я. Може, все за­лишиться як раніше? Відпо­відь знає не МОЗ, а МОНМС, де радісно потирають руки, читаючи бюджет-2012. Досі про передачу медичних та інших університетів сором’язливо мов­­­чали, - слід гадати, сумніви у законності процесу все ж таки були. Крапку над «і» поставив бюджет на освіту, що його в міністерстві пафосно оцінили як «перехід від утримання до інвестування». Про­ривом у напрямі до інвестицій, мабуть, вважають той факт, що фінансування освіти збільшить­ся на 15,9%. За­галом витрати становитимуть 93,2 млрд. грн. З такої нагоди можна було б порадіти - хоч комусь у со­ціаль­ній сфері пощастило, адже бюджет охорони здоров’я між першим читанням та затвердженням встиг схуднути на 2 млрд. грн. Однак чиновники, як завжди, лукавлять, при­ліп­люючи оптимістичний ярличок на більш ніж скромний держбюджет. Бо збільшення фінансування пов’язане зовсім не з тим, що держава раптом вирішила підтримати освіту і науку. Як повідомляє офіційний сайт відомства, «у державному бюджеті Міністерства освіти і нау­ки, молоді та спорту перед­бачені бюджетні призначення для фінансування з 1 січня 2012 року вищих навчальних закладів навчально-методичних і науково-методичних установ, які переданні в підпорядкування до Міні­стер­ства освіти і науки, молоді та спорту відпо­відно до розпорядження Ка­бі­нету Мі­ніст­рів України від 16.11.2011 р. №1191 «Деякі питання управління вищими нав­чальними закладами». (Цитує­мо дослівно, зберігаючи стиль і граматику.)

У розпорядженні DT.UA опинився документ, у якому МОНМС викладає стратегію і тактику реформування навчальних закладів, дарованих йому, вибачте - переданих урядом. Чиновники божаться, що «метою Міністерства є не руйнування, а підвищення статусу вищих медичних навчальних закладів до рівня найкращих класичних університетів України». Як цього досягатимуть - тільки Богу відомо. Але Кабмін свято вірить, що саме так і станеться.

Після виходу статті «МОНст­ри чорної трансплантації» (DT.UA №47, 23.12.2011) чиновники обох міністерств вкупі з ректорами вдали, що нічого не від­бувається, і говорити ні про що. Тоді як читачі нашого тижне­вика влаштували на сайті ак­тивну дискусію - адже тема болюча.

«Для ректорів вузів це рішення означає, що «колядуватимуть» вони тепер у МОНМС, а не в МОЗ. Мабуть, із появою інформації про передачу їхніх університетів вони «вхопилися за телефони». Але якщо професор Преображенський знав, кому телефонувати, щоб йому дали «залізний папір», то чий номер повинні набирати нинішні професори? Гадаю, такі питання в нашій країні вирішують дві людини: президент і прем’єр-міністр. Президент такими дурницями не займається. За­ли­шається прем’єр. Але йому «вже зателефонував» Табачник. І прем’єр уже підписав. Йому нема потреби заглиблюватися в тонкощі навчання майбутніх лікарів, а ось матеріальні цінності, землю вузів зібрати під одним «дахом» - це зрозуміліше і ближче.

Кому ще «телефонувати», просити допомоги? Литвину? Смієтеся?! У комітет ВР з питань охорони здоров’я? А що він може? Ну озвучив цифри: на охорону здоров’я одного жителя України виділяється 115 дол. на рік, що в 15 разів менше, ніж у середньому по Європі. Щорічно з професії йдуть 6000 лікарів, а медуніверситети готують лише 4000 за кошти бюджету. З них більше половини залишають професію відразу ж після інтернатури. Не вабить медицина й нинішню молодь, не може бути престижною професія із зарплатою 1200 грн.

Катастрофа з кадрами в медицині очевидна. З ким уряд реформуватиме охорону здоров’я? Яке головне завдання? Економія бюджетних коштів! Уже виконали! Адже тим, кого «бракує», не потрібно платити зарплату! Реформуємося!

Тільки хто лікуватиме пацієнтів? Крім теоретичних знань, лікареві потрібна практика, якої без клініки не буває. А хто в клініці чекає студентів? Інтернів? Навіщо вони там потрібні, тільки бруд розносять. Якщо наказ міністра охорони здоров’я - доведеться пустити. А хто такий міністр освіти для лікарні?! Де і як атестуватимуться викладачі мед­університетів? Як викладачі чи як лікарі? Хто платитиме за оренду навчальних кабінетів у клініці? Студенти? Але вони ще не заробляють, хабарів їм не дають. МОН? А гроші на це в бюджеті передбачено? Запитань багато. Табачник знає відповіді? Ні. Тому й робили все «під килимом».

«Через відсутність університетських клінік я передбачаю крах багатьох медуніверситетів. Частину їх давно треба скоротити, - недопустима така залежність вузу від студентів, які платять. Медична наука має робитися в медуніверситетах, а не в НАМНУ, однак усе пішло шкереберть. Не дуже розумна реорганізація української охорони здоров’я тепер «зімкнулася» з бездумним перепідпорядкуванням медвузів. Це «доб’є» нашу охорону здоров’я. І населення - теж».

«Автори промовчали про реальну ситуацію в медичних вузах. Думаєте, там українську молодь безплатно, на високому рівні навчають професії лікаря? Половина студентів - іноземці, яких приймають без іспитів - аби тільки платили. Пере­важ­на більшість - вихідці чоловічої статі з країн третього світу. Наших громадян, котрі пройшли за конкурсом із хорошим балом ВНО і навчаються безкоштовно, менше 30% від загальної кількості студентів. Решту зараховують для збору грошей. Схема працює просто: ректор «пиляє бабки» іноземців, а викладачі вимагають хабарі в
студентів. Тому не обурюймося несправедливістю, - просто Табачник хоче прибрати до рук великі гроші, які зараз «пиляють» ректори медуніверситетів».

Читачі мають рацію, - проблем у медичних університетах дуже багато. У тому числі й моральних. Але хто сказав, що їх менше в системі МОНМС? Наприкінці минулого року ЗМІ повідомляли про зловживання, що їх виявили аудитори Рахун­кової палати, які перевіряли витрату бюджетних кош­тів, виділених на випуск підручників. Міносвіти обвинувачують у нецільовому використанні мільйонів гривень казенних грошей, тендерних порушеннях тощо. А через тиждень у центрі скандалу опинилося МОЗ: один із віце-прем’єрів обвинуватив його керівництво у схожих гріхах, тільки стосувалося це не підручників, а вакцин та ліків. Кажуть, усі матеріали передано до Генпро­ку­ратури.

Зважаючи на такі обставини, як гадаєте, хто з міністрів справді переймається процесом підготовки кваліфікованих кад­рів для охорони здоров’я? Хто готовий презентувати країні
реальну програму реформування медичної освіти? МОНМС рапортує, що «триває передача навчальних закладів. Проблеми клінічних баз, їх оренди, роботи за сумісництвом фахівців клінік і вузів тощо будуть розглядатися й вирішуватися». Коли? Як кажуть в Одесі - ти смаж, а риба буде. Тепер го­ловне - доповісти нагору, що «план дій на 2011 рік з впро­вадження програми економічних реформ» успішно виконано.

Один із наших читачів передбачає такий фінал реформування: «МОЗ ліквідують, усе передадуть у Міносвіти. А заступником Табачника з медицини призначать «професора» І.Слю­сар­чука». Як гадаєте, в нашій державі таке можливе?