Час підсумкових контрольних робіт у п’ятих-восьмих класах середньої школи вже не за горами. Підприємливі видавці давно надрукували і продають за хороші гроші книжечки із завданнями (минулого тижня на книжковому ринку Петрівка ці заповітні збірочки істотно піднялися в ціні й коштували по сорок гривень замість обіцяних п’ятнадцяти). Ну а Міносвіти витримує паузу. Знову ж таки обіцяних безплатних збірок завдань (бодай по одній на школу) і досі не видно. Учні ж разом з учителями і турботливими батьками не тямляться від радості, що придбали запитання до контрольних і тепер до ночі студіюють їх. Особливо багато запитань викликають тести з історії.
«Таке враження, що той, хто їх готував, не бачив у вічі шкільних підручників з історії, - зауважує Олена Василівна, вчителька однієї з київських шкіл. - Завдання не збігаються з матеріалом у підручниках, які, до речі, затвердило Міносвіти. Діти просто в паніці...»
Один із найголовніших недоліків тестів, на думку фахівців, - надмірна увага до фактажу замість перевірки вміння учнів думати і встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, що є важливим показником розуміння історії. Особливо це стосується завдань для п’ятикласників. «Візьмімо тему «Українська революція» - продовжує вчителька. Ви розумієте, що значить пояснити дев’яти-десятирічній дитині, що таке Центральна Рада, Директорія? Ось чому тема розглядається в підручнику оглядово. Та й предмет наш називається «Вступ до історії України», а не власне історія. А в контрольних є запитання: «Що було раніше - Директорія чи Конституція? В підручнику для п’ятого класу поняття «Директорія» взагалі немає! Натомість у пояснювальній записці до програми з історії для 5 класу зазначено мету курсу - «формування елементарних уявлень про історію як науку».
Не забуває автор «топити» учнів і запитаннями про історичні першоджерела. Наприклад, упізнати князя за його портретним описом з літопису. «За навчальним планом у нас один урок історії на тиждень, - бідкається Світлана Петрівна, вчителька сьомих класів. - Ми знайомимося з історичними джерелами-літописами, але не вивчаємо їх. Навіщо така надмірна увага до деталей? Чи не краще перевірити, як діти розуміють зміст і значення цих документів?».
Незадоволені батьки і вчителі й тим, що тести не враховують вікових особливостей учнів. Скажімо, п’ятикласникам, які ще не вивчають географії (цей предмет з’явиться лише в сьомому класі), пропонують багато завдань, пов’язаних з контурними картами. Та й формулювання деяких запитань більше пасувало б
контрольній у старших класах чи університеті: «Продовжте речення. Українське відродження першої половини ХІХ ст. пов’язують із такими подіями...» або «Підкресліть назви держав, які поділили українські землі в 1920-1930-х рр. Запишіть, які території України відійшли до кожної з них». Усе це повинна виконати дев’ятирічна дитина, яка лише почала вивчати історію і має чотири уроки на місяць з цього предмета.
Цікавий штрих - серед сорока підручників і посібників з історії України, рекомендованих Міністерством освіти на 2010/11 навчальний рік, немає жодного, укладеного автором контрольних робіт. За якою ознакою обрали чиновники цього фахівця серед інших - тих, хто знає і програми, і підручники? Чому тести з математики, щодо яких немає жодних заперечень, укладали автори підручників?
Складається враження, що укладачі тестів ставили собі за мету не визначення рівня знань кожної дитини, а доведення факту незадовільного стану викладання історії. Якщо результати контрольних з цієї дисципліни буде визнано незадовільними (а для цього зроблено багато), цілком закономірно виникне запитання: а чи не настав час переписати підручники? Нинішні давно декому мозолять очі розповідями про незалежну Україну та героїв Крут. Досі кардинально перекроїти історію ніхто не наважувався. Можливо, ось він - шанс розпочати повне перезавантаження?