UA / RU
Підтримати ZN.ua

Є три проблеми, які можуть залишити українських школярів без підручників

Чи встигнуть забезпечити всіх до першого вересня?

Автор: Оксана Онищенко

Недавно Міносвіти оприлюднило перелік проєктів, на які конче треба знайти гроші. І серед них — видання підручників для 5-х та 9-х класів. А коштів на це в державній скарбниці нуль, що й зрозуміло в умовах війни: всі пішли на військові потреби.

Читайте також: Росія пошкодила та зруйнувала майже дві тисячі навчальних закладів в Україні

Здавалося б, ну то й що, ця проблема стосується лише п′яти- і дев′ятикласників. Але ні — це важливо для всіх.

По-перше, тому, що підручники оновлюються один раз на п’ять років, отож надруковане цього літа вчитимуть і ті, хто цього року йде в перший клас, і ті, хто стане дев′ятикласником через п′ять років. Тобто, так чи інакше, це стосується всіх школярів.

По-друге, кожен новий вибір підручників — це шанс щось змінити і поліпшити в освіті. Або, навпаки, погіршити, якщо підручники нікудишні. Тому їх відбір і друк зараз важливі.

А для п’ятикласників це не просто оновлення стареньких пошарпаних книжок, це створення підручників нового покоління, — адже реформа «Нова українська школа» у вересні докотиться до 5-х класів, і це будуть перші НУШівські підручники для цього віку. Поганими підручниками можна й реформу завалити.

І головне, третє, — війна лише підсвітила ті проблеми, які ми мали з підручниками до неї. В різні роки за різних міністрів то їх не встигали вчасно надрукувати, то в них була купа помилок, то антинаукова маячня на кшталт лікування раку содою. І якби ми не випустили з уваги ще в мирний час деякі важливі речі в системі творення підручників, виконали всі обіцянки та довели до розуму експерименти й проєкти, зараз ситуація з підручниками могла б бути кращою. Втім, про все по черзі.

У чому полягають нинішні складнощі? Проблем три.

Перша — на підручники терміново потрібно десь знайти мільярд із гаком гривень. Міносвіти вже звернулося до багатьох міжнародних організацій по фінансову допомогу. Про це у відповіді на наш запит повідомили в Державній науковій установі «Інститут модернізації змісту освіти» (ІМЗО), яка займається підручниками і підпорядковується МОН.

Друга проблема — треба визначитися, які саме підручники друкувати на замовлення держави. Досі не завершено конкурс, школи ще не вибрали, за якими саме книжками хочуть навчати. Якби не війна, конкурсний відбір мав би завершитися ще в березні, а тепер Міносвіти підготувало новий наказ, яким продовжило терміни конкурсу. Саме зараз він триває.

Третя проблема — друк. Чи впораються українські видавництва з таким великим замовленням у стислі терміни (бо перше вересня не за горами)? Один тільки розбомблений Харків — книжкова столиця України — чого вартий!

Getty Images

У квітні Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів звернулася з листом до Міносвіти, в якому повідомила, що видавництва зазнали великих людських і матеріально-технічних втрат. «Їхній нинішній фінансово-економічний стан дуже важкий і повноцінне відновлення їхньої діяльності потребуватиме значного часу, коштів і поповнення кадрового персоналу», — роз’яснили нам ситуацію в ІМЗО. У своєму запиті до МОН ми поцікавилися, чи є промислові потужності для друку підручників. «Промислові потужності, які є в Україні, готові виконати замовлення щодо друку підручників», — відповіли нам в ІМЗО. На запитання, чи встигнуть надрукувати підручники вчасно, відповіді ми не отримали. Це тривожить, але й зрозуміло: під час війни робити прогнози та давати обіцянки складно.

Слід також мати на увазі, що друковані книжки ми не зможемо довезти на окуповані території й за кордон. Діти, які навчаються звідти, користуватимуться електронними версіями. Як і решта дітей, якщо до першого вересня книжок не отримають. Крім того, ми не знаємо, яка буде ситуація в різних регіонах у наступні місяці і як мігруватимуть сім′ї-переселенці по країні. Різні школи можуть обрати різні підручники.

І я дедалі частіше чую від експертів та батьків пропозицію: навіщо витрачати шалені державні кошти на макулатуру, краще зараз зробити якісні електронні підручники для 5-х та 9-х класів і не друкувати наспіх паперових.

«Нема проблем, на сайті ІМЗО і взагалі в інтернеті можна знайти всі електронні підручники», — скаже хтось. Насправді це не електронні підручники, а їх бліда копія у PDF-файлах. Читаймо матчастину — Положення про електронний підручник, ухвалене ще 2018-го року . Там сказано, що електронний підручник — це, власне, комп′ютерна програма, він має бути інтерактивним, містити різноманітний медіа контент — відео, аудіо, об′єкти анімації, віртуальної реальності тощо. Щоб учитель міг відстежувати прогрес кожного учня, бачити, скільки часу він виконував завдання, щоб була можливість робити закладку — ось тут дитина зупинилася, коли вивчала матеріал. Все це вже є, але платно (за винятком Всеукраїнської школи онлайн) — на різних платформах, у мовних школах. Чому б не зробити це систематизовано і безкоштовно для всіх школярів?

Такі електронні підручники мають й інші плюси. Вони знадобляться для майбутнього дистанційного навчання. Їх легше оновлювати, легше вносити в них правки, — для цього не потрібно чекати п′ять років чи заклеювати неправильну інформацію. Вчителі зможуть вільно обирати і міняти підручники, — їх не треба замовляти через управління освіти. Батьки завжди скаржилися на важкі портфелі, — з одним електронним підручником буде легше.

Але є й мінуси. Для того, щоб користуватися таким підручником, потрібно мати бодай якісь гаджети. Нам їх не вистачало для дистанційки, а для підручників — і поготів. Однак у школі на уроках учитель може роздруковувати потрібні завдання чи виводити проєктором сторінки підручника на великий екран (якщо він є, звісно).

Ще один мінус: учителям потрібно буде відстежувати навантаження під час уроку, щоб робота з підручником чергувалася з роботою в зошиті, бо просидіти весь шкільний день перед екраном — не дуже добре для здоров′я. Але їм буде легше готуватися до занять: усе є в підручнику.

Ще один мінус — низькі шанси на реалізацію ідеї. Бо створити сучасний електронний підручник в Україні намагаються ще з 2018 року. Тоді починався Всеукраїнський експеримент «Електронний підручник для загальної середньої освіти». Він мав завершитися в серпні 2021 року звітом, але провалився.

У 2021-му були комітетські слухання про якість підручників і навчальних посібників для Нової української школи. За результатами цих слухань, як і годиться, вироблялися навіть рекомендації — забезпечити вчителів і учнів навчально-методичним комплектом: паперовий підручник+електронний інтерактивний додаток+методичний супровід. І де це все? Я розпитувала знайомих чиновників і директорів шкіл, — ніхто з них ще не бачив цих розкішних розробок. Натомість небайдужі вчителі та батьки самі знаходять інтерактивні додатки чи застосунки, оплачуючи їх із власних кишень.

А ще — купують іноземні підручники з англійської, бо вітчизняні, на які витрачені шалені державні кошти, не витримують критики. Вони лежать стосами у шкільних бібліотеках і припадають пилом. А це, між іншим, викинуті на вітер гроші.

Зараз, готуючись до нового навчального року, маємо думати не лише про теперішнє, а й про майбутнє країни. І без якісної освіти, а отже і якісних підручників, воно неможливе. Не можемо надрукувати паперові підручники — зробімо якісні електронні.

Так, у нашої країни зараз складний час, але екстремальні обставини є також вікном для реалізації принципово нових рішень, яким потрібно скористатися.

Більше статей Оксани Онищенко читайте за посиланням.