Зміни в освіті неможливі без умотивованого, добре підготовленого вчителя-професіонала. Але паралельно з високими очікуваннями від учителя, важливо розуміти, що педагоги самі потребують підтримки у процесі змін.
Одним із механізмів такої підтримки є створення Професійного стандарту вчителя — документа, що чітко пояснює, яким має бути вчитель, якими загальними та професійними компетентностями він має володіти, а також які етапи формування цих компетентностей він пройде. Такий стандарт стане важливим маячком для педагогічних вишів та інститутів підвищення кваліфікації,— тепер вони орієнтуватимуть свої навчальні програми саме на цей документ. Інакше кажучи, стандарт — це рамка, що окреслює знання, практику у процесі професійної кар’єри вчителя.
Робота над новим стандартом розпочалася 2019 року. Були залучені всі цільові групи: вчителі, керівники шкіл, представники закладів вищої педагогічної освіти, громадських організацій. Робота завершується, і документ уже майже готовий до ухвалення. Цікаво, які ідеї в ньому є?
У процесі створення професійного стандарту вчителя використовувався міжнародний досвід, зокрема професійні стандарти для вчителів Австралії (Australian Professional Standards for Teachers) і Чеської республіки.
Робоча група вибрала два основних виміри професійної діяльності вчителя — особистісний (особистісні якості вчителя) та професійний (рівень сформованості професійних компетентностей).
Права і обов’язки вчителя залежать від того, які функції він виконує. У процесі численних обговорень було окреслено такі: навчання учнів; партнерська взаємодія з дітьми, батьками, іншими педагогами; участь в організації безпечного, здорового, інклюзивного освітнього середовища; управління освітнім процесом; безперервний професійний розвиток.
Із цими функціями пов’язані й професійні компетентності, які забезпечують здатність учителя якісно виконувати свою роботу.
Так, перша трудова функція — навчання учнів— передбачає, що вчитель постійно вдосконалює знання предмета і використовує сучасні форми, методи та засоби навчання, зрозуміло пояснює і грамотно говорить, знає одну з іноземних мов і може підтримати діалог, володіє цифровими технологіями та застосовує технології дистанційного навчання.
Партнерська взаємодія з дітьми, батьками, іншими педагогами вимагає від учителя здатності розуміти власні емоції, емоції учнів, емоції інших осіб, уміння реагувати і враховувати їх, а також здатність до співпраці на засадах партнерства і командної роботи.
Кажуть, що середовище є третім учителем. Тому така функція вчителя як участь в організації безпечного, здорового, інклюзивного освітнього середовища є вкрай важливою. Ця функція передбачає здатність враховувати потреби й цінувати індивідуальні особливості кожного учня, піклуватися про його здоров`я та безпеку, брати участь в організації освітнього середовища, яке має бути безпечним та інклюзивним і спонукати до навчальної діяльності.
Управління освітнім процесом вимагає від учителя здатності створювати або адаптувати навчальні програми, планувати освітній процес на рік, семестр, урок, організовувати учнів на уроці та в позаурочній діяльності, організовувати проєктну діяльність учнів, оцінювати індивідуальні навчальні досягнення учнів.
Звісно, всі зазначені трудові функції і професійні компетентності стають можливими за умови, що вчитель постійно навчається, вдосконалює свої уміння, рефлексує. Саме це стосується такої трудової функції як безперервний професійний розвиток, що передбачає три професійні компетентності: інноваційну, здатність до навчання впродовж життя та рефлексивну компетентність.
Окрім професійних компетентностей, професійний стандарт вчителя містить також опис загальних компетентностей: громадянської, соціальної, культури самовираження, лідерської і підприємницької. Що ж вони означають? Громадянська компетентність —це здатність учителя діяти відповідально і свідомо на засадах поваги до прав і свобод людини та громадянина; реалізовувати свої права та обов’язки; усвідомлювати цінності громадянського суспільства та необхідність його сталого розвитку. Соціальна компетентність означає здатність учителя взаємодіяти з учнями, батьками, колегами, іншими представниками місцевої громади; вміння працювати в команді, вміння спілкуватися і конструктивно вирішувати проблеми. Культура самовираження — це здатність до поваги й цінування української національної культури, багатоманітності й мультикультурності в суспільстві; здатність до вираження національної культурної ідентичності, творчого самовираження. Звісно, вчитель має володіти лідерською компетентністю, тобто вміти приймати рішення і залучати до цього процесу учнів, батьків, колег; уміти надихати й підтримувати у процесі досягнення результатів. Підприємницька компетентність — це насамперед здатність учителя до генерування нових ідей, творчого вирішення проблемних ситуацій, здатність до інноваційності.
Характерним для українського професійного стандарту вчителя, як і для більшості стандартів інших країнах, є визначення чотирьох рівнів компетентності вчителя. У кожній країні ці рівні можуть називатися по-різному: наприклад, у професійному стандарті Австралії — це 1) вчитель-випускник університету (вчитель-початківець); 2) досвідчений вчитель; 3) вчитель з відмінною практикою і 4) вчитель-наставник.
В Україні і нині існують чотири кваліфікаційних рівні: спеціаліст, спеціаліст I категорії, II категорії і вищої категорії. Це свого роду етапи вчительської кар`єри. Примітно, що у професійному стандарті вчителя чітко описано знання і вміння вчителя для кожного професійного рівня, що дозволить педагогу оцінити себе та визначити, на якому рівні він перебуває, а також зрозуміти, яких знань і вмінь йому необхідно набути для того, аби відповідати наступному рівню. Також під час атестації вчителів атестаційні комісії методистів матимуть чітко описані підстави для присвоєння вчителю тієї чи іншої кваліфікації. Суб’єктивний чинник буде меншим, а отже — і можливості для маніпуляцій та недоброчесності з боку керівництва.
До речі, докладний опис компетентностей корисний не лише для вчителя, а й для керівника школи, який розуміє, чого очікувати від учителя на тому чи іншому етапі його професійного розвитку. Корисно це також і для батьків, які, знаючи офіційно присвоєний учителю рівень кваліфікації, розуміють, як він має працювати, які його завдання і чого можна очікувати.
Отже, професійний стандарт вчителя — це і механізм оцінювання та самооцінювання, і ідеал, який має надихати педагогів у процесі їхнього професійного розвитку.
Важливо зазначити, що під час створення професійного стандарту вчителя проводилося опитування серед учителів і керівників шкіл, які беруть участь у пілотуванні Державного стандарту початкової освіти. Крім запитань, котрі стосувалися змісту професійного стандарту, опитувальник містив запитання, як учителі й керівники бачать використання цього стандарту у своїй професійній діяльності та чи мають намір використовувати його взагалі.
Приємно, що на запитання «Чи будете ви використовувати професійний стандарт вчителя у своїй діяльності і якщо так, яким чином?» 62% респондентів відповіли «Так» і 33% — «Скоріше, так». Отже, ми бачимо, що переважна більшість учителів і керівників шкіл бачать практичну цінність цього документа.
Відповідаючи на запитання, яким чином вони планують його використовувати, респонденти відповідали так.
Отримані відповіді підтвердили, що й самі вчителі сприймають свій професійний стандарт як інструмент професійного розвитку (визначення пріоритетів для власного професійного розвитку, самооцінювання професійної діяльності).
Водночас важливо відзначити, що вчителі також бачать цей стандарт як основу для спілкування з колегами, батьками, керівництвом школи. У цьому проявляються комунікаційна і соціальна складові стандарту. Численні дослідження свідчать, що процес навчання — це соціальний процес і дорослі люди навчаються ефективніше, коли мають можливість обмінюватися ідеями, спільно вирішувати проблемні ситуації. Таким чином, професійний стандарт вчителя стане поштовхом до створення професійних спільнот — поширеної практики у світі, яка передбачає навчання через спільну роботу в невеликих групах, де вчителі можуть обмінюватися досвідом, своїми проблемами, генерувати ідеї щодо їх вирішення, реалізовувати ці ідеї на практиці та обговорювати результати. Це стає особливо важливо й корисно сьогодні — коли, з одного боку, багато вчителів працюють дистанційно, а з іншого — онлайн спілкування розширює такі можливості.
Ну що ж, проєкт професійного стандарту готовий і чекає офіційного затвердження. А після цього першочерговим завданням має стати реалізація очікувань на практиці.