Класичне питання «Бути чи не бути?» не турбуватиме тепер наших старшокласників. Бо «Гамлет», як і багато інших літературних шедеврів, буде вилучений із нової програми зі світової літератури, розробленої з ініціативи міністерства освіти. «Маленький принц» Екзюпері, «Мауглі» Кіплінга, «Герой нашого часу» Лермонтова, «Айвенго» Скотта безжально викреслять зі шкільних підручників.
На сайті МОНМС нову програму називають новою і якісною. А ось учителі вважають, що така програма - категорично неприйнятна для запровадження у школі. Про що й повідомляють міністру освіти у своєму відкритому листі.
Нові підходи до викладання літератури схвилювали спільноту ще на початку січня, коли Міністерством освіти було затверджено нову концепцію літературної освіти. Як зазначається у відкритому листі Академії наук вищої школи України президенту України, «За висновками авторитетних фахівців, окремі положення Концепції суперечать Конституції України, не відповідають світовим стандартам».
Сам процес затвердження концепції літературної освіти викликав багато запитань, адже, за свідченнями науковців і окремих авторів, відбувалася неодноразова підміна тексту.
Однак, незважаючи ні на що, стратегія літературної освіти затверджена. Наступним етапом розвитку нашої літературної освіти стала розробка проекту програми зі світової літератури. Нашвидкуруч зліплений проект викликав багато запитань у фахівців.
Дивним видається насамперед те, що на розгляд громади винесено лише програму для 5-9 класів. Отож зрозуміти, яким буде продовження, ніхто не може. Але вже тепер експертів насторожує той факт, що до програми 9-го класу перекочувало багато творів із курсу 10-го та 11-го. І не лише творів, а й відомостей із теорії та історії літератури. І повертатися до окремих із них ще раз - означає порушувати системність та логіку у викладанні матеріалу. Тому впевненості у тому, що наші десятикласники прочитають, наприклад, Толстого, якому не знайшлося місця в новій програмі, немає. «Ми боїмося, що предмет «світова література» взагалі зникне з базового рівня старшої школи. Всі вчителі дуже люблять викладати у старшій школі, адже десятикласники - це дорослі люди, з якими можна говорити про дуже серйозні речі», - зауважує вчитель літератури Тетяна Стеценко.
Чим же наповнили нову програму її розробники? Як випливає з пояснювальної записки, всі запропоновані для вивчення твори відповідають віковим особливостям школярів, нескладні для сприйняття і невеликі за обсягом. На останньому критерії укладачі програми особливо наголошують. Короткі за обсягом твори є основною фішкою нової програми. Саме тому з неї у дев’ятому класі, наприклад, випали і «Фауст» Гете, і «Герой нашого часу» Лермонтова, і багато інших шедеврів літератури. Заперечення вчителів, що обсяг твору не може стати головним критерієм відбору, були відкинуті. В офіційній газеті Міносвіти «Освіта України» це пояснюється так: «Важко втриматися від зустрічного запитання: а чи не махнуть рукою школярі на літературу, коли їм треба розв’язати задачі з точних наук, вивчити матеріал із природничих, виконати вправи з української та іноземної мови?.. То чи не правильне рішення ухвалили розробники нової програми, вилучивши такі великі за обсягом твори із переліку книжок?»
Але дивно, що такий сумнівний принцип спрацьовує лише стосовно класики. Творів сучасних авторів, запропонованих програмою (попри всю повагу до них), це не стосується. Замість Лермонтова і Вальтера Скотта до осучасненої програми включили зовсім не дитячі об’ємні твори - наприклад, «Алхімік» Коельо для обов’язкового читання і «Вероніка вирішила померти» - для додаткового. Тобто передбачається, що 14-15-річна дитина не лише зрозуміє філософію «Алхіміка», а й осмислить такі, наприклад, рядки з «Вероніки»: «В свои 24 года, пережив все, что ей было отпущено пережить - а это на самом деле не так уж мало, - Вероника была почти уверена, что со смертью всему приходит конец. Поэтому она выбрала самоубийство - свободу от всего. Вечное забвение». Ото вже додасться роботи шкільним психологам після уроків літератури! А заради таких сторінок підлітки махнуть рукою і на математику, і на англійську: «Еще студентом он прочел любопытный трактат о сексуальных меньшинствах: садизм, мазохизм, гомосексуализм, трансвестизм, вуайеризм, копрография, копролалия - в общем, список был внушительный. Вначале доктор Игорь считал, что это всего лишь отклонения в психике тех, кому не удалось наладить здоровые отношения с партнером. А между тем, набираясь опыта в психиатрии, по мере общения с пациентами он обнаружил, что каждый из них рассказывал что-то индивидуальное». Уявляєте, яку велику роз’яснювальну роботу з класом буде змушений провести вчитель під час читання цього тексту! Куди там Шекспіру з дитячим питанням «Бути чи не бути?»
Повість Приставкіна «Ночувала хмарка золота» також ознайомить школярів із далеко не рожевими (щоб не сказати - жорстокими) сторонами життя депортованих чеченців: «Сашка не стоял, он висел, нацепленный под мышками на острия забора, а из живота у него выпирал пучок желтой кукурузы с развевающимися на ветру метелками.Один початок его, половинка, был засунут в рот и торчал наружу острым концом, делая выражение лица у Сашки дурашливым и даже глупым».
Автори програми також вважають, що восьмикласники опанують «Три товариші» Ремарка, «Соляріс» Лема. А семикласники - «Баладу про прокурений вагон» Кочеткова із рядками: «С любимими не расставайтесь, всей кровью прорастайте в них».
«Сама ідея оновлення шкільних програм слушна і прогресивна, - зауважує Ірина Мегедь, вчитель-філолог і один із авторів листа до міністра. - Але те, як це відбувається і який результат ми отримуємо, викликає серйозне занепокоєння».
Великою вадою програми є її неузгодженість із іншими предметами, без яких розуміння літературних творів неможливе. Так, «Собаче серце» Булгакова, а також поезія Блока, Маяковського, Ахматової тепер вивчатимуться у дев’ятому класі, а ось відповідну історичну епоху вивчають на уроках історії значно пізніше.
Абсолютно неузгоджена нова програма і з програмою з української літератури, яка завершується у дев’ятому класі вивченням творчості Івана Франка. Невідомо, наприклад, на що сподівалися автори, коли у розділі «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» вимагали, аби учень вмів визначати специфіку українського модернізму і авангардизму на тлі світової літератури, а також порівнював національні течії модернізму і авангардизму.
За офіційним повідомленням на сайті Міносвіти, проект програми, який має такі серйозні вади, був підтриманий педагогами і науковцями під час обговорення у столичному Будинку вчителя. «Ніякого обговорення не було! - розповідає Ірина Мегедь. - Більшість часу, відведеного на обговорення, нам зачитували текст пояснювальної записки до програми. Ми намагалися дискутувати, але у відповідь почули прозорий натяк від методиста одного з управлінь освіти: «Треба запропонувати міністерству переглянути критерії фахової атестації вчителів!». На цьому обговорення й скінчилося, а вчителі вирішили звернутися з відкритим листом до міністра освіти, до ректорів вищих навчальних закладів, до представників мас-медіа. «Це не війна з конкретними посадовцями, - розповідає вчитель Ірина Прядка. - Ми хотіли щось змінити, бо нас не почули».
За офіційною інформацією, обговорення проекту триватиме до кінця квітня. Отже, часу залишається обмаль. Теоретично кожен педагог має можливість висловити свою думку не лише на офіційних заходах, а й у електронному вигляді. Цікавий нюанс: пропозиції не оприлюднюються і не обговорюються відкрито, а надсилаються на електронну скриньку чиновниці міносвіти Катерини Таранік-Ткачук, яка очолює процес підготовки програми зі світової літератури. Вже надійшло понад три тисячі пропозицій. У чому вони полягають? Як будуть відфільтровуватися? Відповіді на це знає лише сама Таранік-Ткачук.
У листі на ім’я міністра освіти, який підписали п’ятдесят столичних вчителів, висловлено не лише зауваження і пропозиції щодо змісту нової програми, а й прохання призначити на місце керівника робочої групи компетентного фахівця та забезпечити прозорі громадські слухання.
В очікуванні нової програми вчителі не мають наміру сидіти склавши руки. Вони обговорюють проект на спеціально створеній сторінці «Світова література» у Фейсбуці. І чекають експертних висновків від науковців.
За це їх, звісно, не хвалять. Одна з авторів відкритого листа, вчитель Катерина Баліна, розповідає: «У телефонній розмові зі мною Катерина Таранік-Ткачук сказала: «Та хто ви такі, яке ви маєте право звертатися з листом до ректорів університетів із проханням надати експертну оцінку програмі?». Мені здається, нижче опустити вчителя не можна. Починається пресинг. І якщо він триватиме, я звернуся до відповідних органів».
Педагоги розуміють, на які неприємності наражаються. Адже можливостей для тиску на них у чиновників дуже багато - від впливу через директора школи й до проблем з атестацією, від якої залежить зарплатня. Але вони не здаються. І це насправді мужній вчинок.
«Зрозумійте, що зараз вирішується доля не окремої програми, а цілого покоління. Батьки, замисліться: чи знатимуть ваші діти тих класиків, яких знаєте і любите ви? І чи можна вважати шлях, на який нас штовхають, шляхом до духовності?» - сказали Ірина Мегедь та Ірина Прядко.
Постає запитання - а кому потрібна прийнята поспіхом, дуже недосконала програма? Дмитро Табачник неодноразово підкреслював значення російської літератури для кожної цивілізованої і по-справжньому освіченої людини. Але те, що зробили з нею, як і з зарубіжною класикою, його підлеглі, міністра чомусь не турбує. З цього напрошуються кілька висновків. Або в нашій освіті нікому ні до чого немає діла, або в цій історії замішані далекі від будь-якої ідеології інтереси. І заради них перо чиновника не побоїться замахнутися ні на Толстого, ні на Лермонтова, ні на Шекспіра. Нову програму з літератури затверджують наприкінці навчального року. Отже, розробка, апробація і конкурс нових підручників за нею випадає на літо. І це дуже зручно для чиновників, бо, коли вчителі повернуться із відпусток і побачать нашвидкуруч зліплений «подарунок», аналізувати його якість буде пізно. Як і з’ясовувати, як саме проходив конкурс та кому вигідне термінове друкування підручників.