"На завтра терміново принести гроші". Такі есемески щастя від активних жіночок із батьківських комітетів чи не щомісяця отримує більшість батьків школярів. При цьому всі знають, що теоретично Конституція гарантує право кожному на безкоштовну освіту. Але розуміють: без батьків школа загине. І покірно несуть гроші.
А ще, вибираючи школу для малюка, не забувають поцікавитися в адміністрації: скільки це коштуватиме? Бо не кожному гаманцю можуть бути під силу благодійно-примусові внески при вступі і щомісячні виплати у класні та шкільні фонди.
За даними комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, на утримання одного учня у бюджеті 2014 р. закладено 8,8 тис. грн на рік при потребі від 9,5 до 15 тис. грн. Але скільки з цих 8,8 тис. доходить до конкретного учня?
"Цього ніхто в Україні не знає, - наголошує ЮрійШукевич, голова громадської організації "Асоціація керівників шкіл м.Києва".- Бо озвучена сума включає утримання всіх інституцій загальної середньої освіти - від Академії педнаук до вертикалі органів управління освіти, будинків вчителя і палаців дитячої творчості. А ще -підручники, соціальні видатки та підвищення кваліфікації вчителів, харчування, оздоровлення у пришкільних таборах. Тут потужна вертикаль. Як наслідок - школи ніколи не отримують необхідних ресурсів на виконання державних стандартів і державних санітарно-гігієнічних норм.
Що таке державні стандарти? Це прилади на уроках фізики, пробірки на уроках хімії, муляжі скелетів на уроках біології, засоби навчання на уроках іноземної мови, комп'ютери та спеціалісти, які їх доглядають. Усе це на сьогодні школі практично не забезпечується. Державні санітарно-гігієнічні норми - це парти, які треба відновлювати, стільці трьох типів розміру. Це лампи для освітлення, які мають властивість зношуватися. Це системи опалення, подачі гарячої води, це, нарешті, туалети. І все - як правило за кошти батьків".
Євген Щербаков, директор столичної спеціалізованої фізико-математичної школи: "За 10 років наша школа отримала від держави всього два комплекти парт. Жодного комплекту шаф або "стінки". Добре, що в нас у Києві були районні депутати, завдяки їм ми свого часу придбали лабораторні набори для кабінетів фізики. У школі 9 інтерактивних дощок (причому 3 з них куплені з допомогою батьків), мультимедійний комплекс. У нас є офіційно зареєстрований батьківський фонд із батьківськими рахунками".
За результатами дослідження ГО "Європейська дослідницька асоціація" (ERA), проведеного за підтримки Освітньої програми Міжнародного фонду "Відродження", створення шкільних і класних фондів – дуже поширена практика: 91% батьків визнали, що в школах, у яких навчаються їхні діти, є такі фонди.
"Батьки запитують: а чи можна не допомагати школі? - розповідає Ю.Шукевич.- Державні чиновники кажуть - звичайно. А шкільні вчителі відповідають -ні, не можна, бо школі буде важко ефективно працювати. Виникає конфлікт інтересів". Як свідчить опитування ERA, 50% батьків упевнені, що загальноосвітня школа потребує їхньої підтримки. Але 43% - проти цього, оскільки переконані, що таким чином держава просто перекладає з себе відповідальність на самих громадян.
На які потреби використовуються зібрані батьками кошти? Зі шкільного фонду - здебільшого на ремонт шкіл (94% опитаних). З класного фонду - ремонт класів (79% респондентів), придбання технічних засобів та обладнання (51), засоби для миття й засоби гігієни (49), на подарунки вчителям (45) , придбання додаткових підручників (43).
У яку ж суму обходиться батьківській кишені допомога школі? За підрахунками ERA, у середньому батьки вносять в обидва фонди (класний і шкільний) близько 800-900 грн на рік.
Які основні проблеми у діяльності благодійних фондів? На думку Ю. Шукевича, їх кілька. Перша - нелегальне оприбуткування та витрачання готівкових коштів: "Без банків і податків. Придбання матеріальних цінностей - це одне. А доплати, кеш готівкою для вчителів і взагалі для кого-завгодно - це порушення закону".
За даними ERA, шкільні фонди як правило не мають юридичного статусу: лише 14% опитаних батьків зазначили, що фонди в їхніх школах зареєстровані як благодійні, і 3% - як громадські об'єднання чи організації. 65% респондентів узагалі не змогли відповісти на питання про юридичний статус фондів їхньої школи. Близько 20% респондентів взагалі не замислювалися над легалізацією функціонування класних і шкільних фондів.
Друга проблема таких фондів - відсутність кошторисного принципу формування бюджету.
Це стосується, зокрема, і так званих вступних внесків. "Я всім своїм колегам кажу - не робіть заяв про внески. Бо це означає, що вступ до школи оцінюється батьківським комітетом і директором,- наголошує Ю.Шукевич.- Виходить, що зарахування до школи номер такий-то коштує стільки-то гривень. Це неправильно. Треба підсумувати потреби школи для підготовки до нового навчального року (фасади, дахи, підвали, теплокомунікації, зарядка вогнегасників тощо). Розписати їх у кошторисі, затвердити й умовно, дуже обережно розділити між батьками. Ось тоді й вийде певна сума. У різних школах вона буде різною. Бо школи різняться. Є заклади "придворні", що їх забезпечують трохи інакше, ніж решту. Є сільські школи, і є школи в райцентрах."
За даними дослідження ERA, сплата вступного внеску під час зарахування до школи - обмежена практика (76% респондентів зазначили, що в їхній школі такого внеску немає). Його середня сума - від 600 до 700 грн. Юрій Шукевич сказав, що особисто знає столичну школу, яка навіть не входить до двадцятки найкращих, але вступний внесок у ній ще два роки тому сягав 900 євро.
Ще одна проблема - безпосередня участь адміністрації та вчителів у зборі коштів, матеріальних цінностей і послуг. За результатами опитування ERA, ключову роль у функціонуванні класного та шкільного фондів відіграють не батьки, а класний керівник (45% опитаних) та директор школи (50%). Рішення щодо суми, яку потрібно зібрати для наповнення шкільного фонду, ухвалює батьківський комітет або батьки на зборах (43%) чи шкільна адміністрація, а інколи й виключно директор школи (42% ).
Катерина Настояща, представник ГО "Демократичні ініціативи молоді", член батьківського комітету і мама трьох дітей, розповідає: "Всі школи можна поділити на два типи. Є заклади, відкриті до навчання. Їхня мета - дати дітям освіту. Ці школи справді намагаються співпрацювати з батьками, і батьки допомагають їм у всьому. Але, поряд із ними, на жаль, сформувався новий тип шкіл, що позиціюють себе як елітні, декларують якісну освіту, але насправді заробляють на цьому гроші. Це є бізнес, певна маркетингова стратегія: зробити гарну картинку, за рахунок якої відбуваються корупційні схеми та відкоти. Як соціолог я, на жаль (чи на щастя), мала можливість спілкуватись, а точніше - намагалася спілкуватись із деякими районними чиновниками від освіти, яким теж хотіла поставити деякі запитання щодо шкільних фондів. І побачила, що існує певна схема
взаємодії шкіл, районів, міністерства і так далі. Але я наполягаю - це стосується окремих шкіл. Багато шкіл просто намагаються виплисти з дуже тяжкої критичної ситуації, в яку їх ставить наша держава".
За словами Катерини Настоящої, позиція батьків щодо участі у фінансуванні шкільних фондів також іноді сягає крайнощів. Декотрі з певного питання роблять велику проблему, конфліктують, не хочуть жодним чином платити чи допомагати. Інші, навпаки, демонструють свою допомогу школі, намагаються підкупити і вчителів, і директора, щоб якось купити оцінки своїй дитині. Іноді адміністрація просить батьківський комітет натиснути на батьків, які не платять, навіть погрожуючи відрахуванням зі школи. "Це проблема, яка стосується, швидше, нашої громадянської свідомості. Настільки це в'їлося в нашу мораль, в наше світосприйняття.".
Недостатній рівень прозорості та підзвітності витрат батьківських коштів є ще однією проблемою батьківських фондів.
За даними дослідження ERA, найчастіше про витрати батьківських фондів звітують усно на загальних батьківських зборах. При цьому довіряють класним фондам 17%, шкільним - 62%.
На думку Ю. Шукевича, ідеальним виходом було б оприлюднення фінансової звітності на сайті школи або на сайті благодійної організації, якщо її створено. "Але це дуже небезпечно. Важко наважитися на прозору систему благодійних фондів у непрозорій державі з недосконалою роботою правоохоронних органів", - пояснює голова ГО "Асоціація керівників шкіл м.Києва".
За даними дослідження, лише 38% батьків щось чули про нормативне регулювання фондів батьківських внесків. Але дізнатися, як зробити фонди прозорими, хочуть лише 60% респондентів.
Однак назвати батьків пасивними також не можна. Бажання змінити нинішню систему обігу батьківських коштів спонукає їх до активних дій. Нам довелося поспілкуватися з представниками батьків принаймні з двох столичних шкіл, які ініціювали розслідування діяльності шкільного фонду і примусили директорів своїх шкіл звітувати про те, куди витрачено гроші. "З'ясувалося, що в нашій школі замість уроку фізкультури проводилася платно хореографія. За неї батьки початкової школи сумарно платили 27 тис. грн. на місяць. Що це за такі дорогі танці? Земля здається в оренду невідомо кому. А діти не можуть у вихідні прийти у м'яча пограти. І взагалі, з батьками не радилися щодо жодної статті видатків. Ми відкриємо у соціальних мережах спеціальну сторінку, яка стане для всіх небайдужих батьків майданчиком, де можна буде обговорити спільні проблеми і допомогти одне одному", - зауважив один із батьків.
"У нашому фонді взагалі викрилися дивні речі, - розповідає Олена Парфьонова, мама учениці з іншої школи. - З'ясувалося, що батьківськими коштами розпоряджалася завгосп. А директор особисто збирала списки тих, хто відмовлявся робити внески. Виявилася істотна нестача коштів, відсутність чеків. Директор школи спонукала нас вступити до благодійного фонду, який об'єднує батьків кількох шкіл і бере за свої послуги "лише" 25-30% щомісячних внесків. При цьому ліцензія і чимало положень договору з нав'язаним нам фондом здаються досить сумнівними. З приводу всіх цих подій ми звернулися з заявою до правоохоронних органів, з листами до Міносвіти, управління освіти та Державної інспекції навчальних закладів. Вже розпочато досудове розслідування. Ми вимагаємо також інвентаризації матеріальних цінностей школи з участю батьків. Як нам стало відомо, після тривалого перебування на лікарняному директор нашої школи звільнилася. Ми намагаємося ламати систему обігу батьківських коштів, що формувалася роками. Проводимо батьківські збори, у положенні про шкільну раду прописали свої права та обов'язки. Плануємо створити свій фонд, найняти менеджерів, бухгалтера і запровадити безготівковий обіг грошей. Ніякої готівки у школі більше не буде".
Коментуючи результати опитування, Віталій Місяць, виконавчий директор Всеукраїнської коаліції з надання правової допомоги, зауважив: "Наш досвід доводить, що люди скаржаться на зловживання з боку адміністрації й водночас не цікавляться, як же діяти у правовому полі. Нам треба наполегливо займатися просвітницькою діяльністю у сфері права".
Примітка: Опитування було проведено в січні - лютому 2014 р. методом онлайн-інтерв'ю (респондент самостійно заповнював анкету через Інтернет). У ньому взяли участь жителі міст із населенням 50 тис. і більше. Вибірку було розроблено в розрізі чотирьох регіонів України: Центральний регіон (Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, Чернігівська області, м. Київ); Східний регіон (Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Сумська, Луганська області); Західний регіон (Львівська, Хмельницька, Чернігівська, Рівненська, Івано-Франківська, Тернопільська, Волинська, Закарпатська області); Південний регіон (Миколаївська, Одеська, Херсонська області, АР Крим). Загалом опитано 357 батьків школярів, які навчаються в середніх освітніх закладах державної та комунальної форми власності.