Українська освіта давно потребує змін, і кожен політик, що приходить до влади, хоче оголосити реформу системи.
Ось тільки поняття реформи передбачає не косметичний ремонт, а кардинальні зміни в механізмі функціонування системи, які ведуть до зміни її основних засад і дають принципово новий результат.
Усі 30 років незалежності нам стільки разів підносили «вдосконалення», «модернізацію», «реорганізацію» — все, крім реформи, що котитися далі нікуди. Залишаються два варіанти: або будемо щось робити, або вища освіта остаточно перетвориться на курси, на яких студенти одночасно «підучуються» без відриву від роботи, а потім жалкують з приводу пропущених занять із фундаментальних наук.
IT-сектор як галузь, котра найшвидше зростає, виступає основним замовником на фахівців і першою підтримує освітні ініціативи, що забезпечують приплив у неї кваліфікованих працівників. IT-сектору потрібні конкретні кроки з позначеними KPI, а не пустушки у вигляді реорганізацій і модернізацій.
Кілька місяців тому Мінцифри й МОН оголосили про старт проєкту реформи IT-освіти в школах та університетах і створили робочу групу. До робочої групи ввійшли представники різних закладів вищої освіти, а також бізнесу: від Європейської бізнес-асоціації, IT-асоціацій та IT-кластерів із різних міст країни. Я також входжу до цієї робочої групи.
Проєкт веде «Центр економічного відновлення при Кабміні». Керівник проєкту Василь Бабич провів зустрічі з групою бізнесменів та основними стейкхолдерами. Як результат обговорень недавно Мінцифри презентувало напрацювання, зроблені за цей період.
На найближчій зустрічі нам належить валідувати зміни, які буде подано робочій групі, і вже на листопад ми сподіваємося побачити дорожню карту та пропозиції для змін до нормативно-правових актів.
Процес стартував, і це великий крок уперед.
Ми відкрито говоримо, що зміни торкнуться передусім IT-освіти. Торкнуться вони й шкіл та університетів. У цьому проєкті розробляються і зміни в шкільній програмі з предметів STEM. Однак варто пам'ятати, що від доброго рівня підготовки випускників школи з математики, який передбачається в рамках реформи, виграють усі галузі. А якщо допустити до викладання професіоналів-практиків, хай навіть без «палітурок» педагога, то через п’ять—сім років можна буде побачити бум зацікавлення такими дисциплінами як фізика, хімія, біологія та багато інших.
Також важливо, що робоча група, вияснивши проблемні точки, не почала винаходити велосипед, а вивчила досвід європейських країн, США та Канади й окреслила найкращі практики для застосування в нас. Окремо підкреслю, що не всі, а лише ті, котрі можна з користю впровадити з урахуванням поточних реалій.
Основна мета реформи — підвищуючи якість викладання математики у школах і конкурентоспроможність ВНЗ, паралельно давши їм реальну автономію, забезпечити швидке зростання кількості фахівців для технологічних галузей.
Отже, що пропонується змінювати і як я особисто до цього ставлюся?
Не реорганізація системи фінансування, а принцип «гроші за студентами»
Перша пропозиція — ліцензування неформальної освіти та звільнення її від ПДВ, а також «компенсація державою 50–75% вартості курсу після проходження освітньої програми. Неформальна освіта — це різноманітні курси, ІТ-школи та центри.
Ідея сама собою першокласна й потрібна, але я противник державного фінансування провайдерів освіти. Тут потрібен принцип «гроші ходять за студентом», і грошову компенсацію мають отримувати студенти (слухачі курсів), наприклад, після складання іспитів і/або одержання першого робочого місця, що є показником опанування студентом програми.
Якщо приватні школи претендуватимуть на державні гроші, це закінчиться перевірками, котрі зазвичай переростають у корупційні схеми та відкоти за найменше порушення. Ліцензування потрібне буде тільки для звільнення від ПДВ, що дуже важливо для освітньої діяльності.
Давно потребує вирішення питання фінансової автономії ЗВО. Заявлена в законі автономія і реальна — дуже різні речі.
Реформа пропонує доповнити закон про вищу освіту новою сутністю, а саме, що ВНЗ можуть отримувати гроші з приватних, донорських та державних джерел.
Також для підвищення фінансування IT-освіти пропонується збільшити суму коштів, які виділяються на фінансування спеціальності «12. Інформаційні технології», та збільшити коефіцієнт фінансування з 1,2 до 1,6.
І знову ж, я прибічник того, щоб гроші отримували безпосередньо студенти, а ВНЗ виставляли свої ціни за навчання. При цьому студент міг би доплачувати з власних коштів, якщо ціна вища або йому потрібні додаткові курси.
Яскравий приклад — проблема Українського католицького університету.
Сума, яку виділяє держава на бюджетне місце, нижча, ніж вартість навчання в цьому університеті. Тобто держава сама обмежує можливість поліпшувати якість програм за рахунок залучення висококласних фахівців, а студентові ще й обмежує можливість вибирати рівень якості навчання, яку він міг би отримати.
Дуже важливий пункт реформи — створення при університетах ендаумент-фондів.
Я давно писав про їх впровадження, і тут робоча група схильна перейняти американський досвід. Сподіваюся, законодавча база під цю інновацію буде максимально наближена по суті до американської. Також важливо, щоб розмір цього фонду впливав на рейтинги наших університетів, що є показником довіри громадян і бізнесу до конкретного університету.
Не «вдосконалення» програм, а повний перегляд підходу до навчання
Важливими аспектами реформи є питання співпраці з бізнесом. Навчальні програми не відповідають вимогам сучасного бізнесу. ІТ розвивається так швидко, що викладачі не встигають ні самі змінюватися, не змінювати навчальні програми.
Реформа ж передбачає дійовий механізм впливу об'єднань роботодавців на прийняття стратегічних рішень із розвитку вищої освіти.
Ми обговорювали на робочих зустрічах можливість створення державно-приватного партнерства, але проєктний офіс реформ вважає, що вона вже є, і готує інформматеріали, які описують можливості співпраці університетів та коледжів із бізнесом.
Що ж, вестимемо дискусію з цього питання, коли побачимо пропозиції.
Далі реформа готує зміни до класифікатора професій, і це важливий пункт, — у світі з'являються нові спеціальності, а наш закон досі про них не знає.
Важливо не тільки тепер внести зміни, а й створити механізм для швидкої актуалізації списку при мінімумі бюрократії.
У відносинах із бізнесом важливу роль відіграє дуальна форма навчання. Колись я впроваджував її в НТУ ХПІ, але прийнята 2018 року концепція не годиться для ІТ-індустрії. Ми проводили конференції та семінари з дуальної форми навчання, однак свого часу міністерство пішло своїм шляхом і провалило цю потрібну реформу.
Пропонована реформа передбачає дерегуляцію дуальної форми навчання, а саме поділ договору про співпрацю на дві частини: смислову та фінансову. Деталі будемо обговорювати, коли отримаємо перший драфт змін до положення.
Не «модернізація» шкільної програми, а посилення підготовки за рахунок зовнішнього ресурсу
Вищу освіту, особливо у високотехнологічних галузях, не можна поліпшити, якщо немає базової підготовки випускників середньої школи.
Реформа закладає зміни й тут. Тоді коли школам потрібні хороші вчителі, професіонали-практики без педагогічної освіти готові ділитися знаннями з дітьми. Для цього передбачається створити сертифікаційні програми для «вчителів-світчерів» і спростити вимоги до підготовки потенційних учителів. Це залучить у школи тих, хто має відповідні знання, але не вчився п'ять років на педагога.
Важливим пунктом є розробка відеокурсів із математики та інших STEM-предметів. Це дасть школярам доступ до уроків від найкращих викладачів.
Нарешті, у проєкті розглядається питання залучення провайдерів неформальної освіти до навчання школярів. Важливим пунктом є підвищення бар'єра іспиту ЗНО для вступу на педагогічні спеціальності зі STEM-предметів для абітурієнтів. Бар'єр треба підвищувати, бо поріг 130 балів на математичні факультети — це нонсенс. Важливе питання: чи варто Україні впроваджувати трирічну бакалаврську освіту, як і в усьому світі. Але це питання можна буде вирішити, коли набуде чинності 12-річна шкільна освіта.
Фіналізація дорожньої карти — це не завершення процесу реформи, а лише початок роботи над кожним пунктом. Сподіваюся, праця буде конструктивною і ми швидко перейдемо від слів до справ, а ефект стане помітним уже через три—п’ять років.