Два роки тому Захід приголомшив увесь світ, запровадивши безпрецедентні економічні санкції проти Росії. Однак ейфорія змінилася розчаруванням, коли російська економіка не звалилася, як дехто очікував. За останні три місяці МВФ більш ніж удвічі підвищив оцінку зростання валового внутрішнього продукту Росії у 2024 році, який тепер становить 2,6%, зазначає видання Financial Times.
По-перше, слід звернути увагу на те, що високі темпи зростання ВВП не говорять про те, про що можна було б говорити в інших країнах. ВВП — сукупність усіх видів оплачуваної діяльності в економіці й залежить від того, скільки люди хочуть купити.
Після початку повномасштабного вторгнення в Україну, Москва влаштувала "шопінг" для солдатів, імпортувала зброю і збільшила виробництво власних озброєнь. За даними Інституту перехідних економік Банку Фінляндії, більша частина зростання російської промисловості припадає на сектори, пов'язані з військовими діями. Решта промисловості в основному стагнує.
Це не означає, що зростання ВВП не є "реальним". Активність явно зросла, що видно за іншими показниками, наприклад, за зниженням рівня безробіття. Але сукупний показник відображає змінену структуру економічної діяльності. І навіть у цьому випадку, за власними російськими підрахунками, ВВП ледь наздогнав свій рівень до лютого 2022 року.
Зі зростання ВВП Росії помилково робити висновок, що санкції провалилися. Перерозподіл ресурсів на користь військового виробництва маскує незадовільні показники звичайної економіки.
Реальний показник — це те, наскільки поганими були б результати російської економіки в її колишній конфігурації. Падіння ВВП від санкцій було б набагато більшим. Крім того, обмеження не були всеосяжними — протягом майже року після лютого 2022 року Москва продавала нафту і газ без санкцій за цінами, які сама ж і підвищувала.
Проте Росія використовує можливість, яку ліберальні ринкові демократії ігнорують — якщо знехтувати ортодоксальними принципами економічної політики, можна мобілізувати ресурси для досягнення політичних цілей і в процесі вичавити з економіки більше реальної активності.
Росія також відмовилася від багатьох загальноприйнятих економічних принципів. Контроль за рухом капіталу і жорстке втручання в корпоративні рішення запобігли краху валютної та фінансової систем. Масова мобілізація робочої сили та ресурсів була досягнута завдяки поєднанню планування, дефіцитного фінансування витрат і зниження споживання.
Досвід Москви показує — військова економіка канібалізує своє власне економічне майбутнє. Невійськова інфраструктура страждає, бо інвестиції перенаправляються. Тому, у вболівальників Росії мало приводів для радості. А решта повинні (закручуючи гайки санкцій) відзначити здатність Москви, поки що, досягати політично спрямованих економічних цілей.