Президент України Володимир Зеленський вибирає нового главу Національного банку з 9 претендентів, які розділені на дві групи. Перша - ті, хто, ймовірно, продовжить колишню політику НБУ, друга - ті, хто задовольнить запит Банкової на зміну цієї політики.
Про це з посиланням на джерела в «Слузі народу» та Офісі президента пише LIGA.net.
Як наголошується, в першій групі були п'ятеро кандидатів:
Юрій Городниченко
Професор економіки університету Берклі (США), кращий молодий економіст світу за версією авторитетного рейтингу Repec Ideas.
Як зазначається, Зеленський поспілкувався з ним по відеозв'язку в понеділок. Городниченко нібито був готовий, але при виконанні трьох умов: збереженні колишньої політики НБУ, реальної незалежності регулятора і відмови від політичного тиску, а також гарантії фізичної безпеки керівництва регулятора. Як зазначається, президент не вважає, що це реальні проблеми, які потребують домовленостей.
Володимир Лавренчук
Ексголова Райффайзен Банку Аваль вважався одним з топкандидатів на посаду очільника НБУ ще після відставки Валерія Гонтаревої у 2018 році, але тоді президент Петро Порошенко вважав за краще Якова Смолія.
Сам банкір підтвердив виданню, що пропозицій очолити НБУ до нього не надходило. "До того ж у мене особисто немає намірів ставати главою НБУ", - додав Лавренчук.
Проте двоє співрозмовників видання назвали його серед учасників шорт-листа.
Дмитро Сологуб
Після заяви Смолія про відставку Зеленський запросив на зустріч правління НБУ, щоб обговорити вимоги до нового керівника. Топменеджери Нацбанку відзначили, що найкращим вибором став би хтось із них (Катерина Рожкова, Дмитро Сологуб, Олег Чурій, Сергій Холод, Роман Борисенко), розповів один з учасників зустрічі.
За його словами, серед учасників наступних консультацій, Зеленський розглядав Дмитра Сологуба (опікується блоком монетарної політики). Але надалі контактів з правлінням щодо нового глави не було, розповіли в НБУ. Зеленський нібито вважає, що у чинних членів правління немає шансів набрати у Верховній Раді 226 голосів.
Андрій Кириленко
Професор фінансів Кембриджського Університету. Як і Городниченко, він виходець з України, який домігся успіху на Заході. Чим закінчилося спілкування президента з Кириленком невідомо.
Сергій Гурієв
Навчався в Москві, один з найвідоміших російських економістів ліберального спрямування. Гурієв був змушений покинути Росію в 2013-му, через побоювання за свою свободу і безпеку. Зараз живе і працює у Франції, до недавнього часу був головним економістом ЄБРР.
За інформацією співрозмовників, знайомих з процесом відбору, в Офісу президента навіть була розмова з Гурієвим по відеозв'язку. Але з його призначенням є складність: для того, щоб очолити НБУ, Гурієву доведеться змінити громадянство.
До другої групи кандидатів, готових "звузити" незалежність НБУ і пом'якшити монетарну політику, співрозмовники LIGA.net відносять чотирьох претендентів.
Кирило Шевченко
Ім'я чинного голови Укргазбанку було першим, кого співрозмовники видання в Раді і ОП називали ймовірним наступником Смолія. Але його відразу ж після відставки Смолія почали збивати люди Ігоря Коломойського.
Попри це, Шевченко залишається в шорт-листі Зеленського. З його кандидатурою є ще одна проблема. За даними видання, Національне антикорупційне бюро веде розслідування, в якому фігурантом нібито є родич Шевченка.
"Це потенційна можливість для тиску на нього, якщо він стане главою НБУ", - зазначає співрозмовник видання
Сергій Круглик
Ек-керівник міжнародного департаменту в НБУ часів Сергія Арбузова-Ігоря Соркіна.
Вперше його прізвище потрапило в інформпростір в контексті призначення в НБУ минулого тижня з подачі агентства Українські новини (входить в Інтер Медіа Груп Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна). Співрозмовники видання серед учасників консультацій підтвердили, що Зеленський дійсно розглядає кандидатуру Круглика.
Його плюс в тому, що Круглик довгий час займався зовнішніми контактами Нацбанку, що могло б допомогти у відносинах України з міжнародними партнерами. Мінус - функції Круглика були скоріше протокольними: до економіки і тим більше монетарній політиці він не мав ніякого відношення, розповів один з колишніх топкерівників Нацбанку.
Другий мінус: Круглик пішов з НБУ в 2015 році після того, як команда Валерії Гонтаревої структурно реформувала Нацбанк (цим займався Владислав Рашкован - нинішній представник України в МВФ).
"Думка Гонтаревої було таким, що Круглик профнепридатним навіть для роботи начальником міжнародного департаменту НБУ. Через це він і пішов", - розповів один з топменеджер регулятора того часу.
Сам Круглик відмовився коментувати своє можливе призначення в Нацбанк.
Є ще один кандидат, які вже пару раз випадав зі списків, але потім знову з'являвся.
Богдан Данилишин
Чинний глава Ради НБУ (в якому він був послідовним опонентом Якова Смолія) та екс-міністр економіки в одному з урядів Юлії Тимошенко входив в один з перших лонг-листів Офісу президента.
Данилишин - заклятий опонент керівництва НБУ, він публічно критикував роботу Смолія та правління. Данилишин також підтримує всебічне використання Нацбанку для розігріву економіки. Не так давно він написав лист (є в розпорядженні LIGA.net) президенту і Верховній Раді, в якому рекомендував, як поліпшити монетарну політику і провести емісію в 300 млрд грн через викуп Нацбанком ОВДП на вторинному ринку.
Олена Щербакова
До приходу команди Гонтаревої Щербакова довгий час працювала на топ-позиціях в Нацбанку, входила в правління регулятора.
1 липня глава правління НБУ Яків Смолій написав заяву про відставку. Свій крок він пояснив систематичним політичним тиском, що не давало йому ефективно виконувати посадові обов'язки. Незадовго до написання заяви Смолій повідомляв про плани керувати Нацбанком до 2025 року - терміну закінчення підписаного в 2018-му семирічного контракту.
2 липня Володимир Зеленський вніс з Ради подання, і наступного дня парламент 268 голосами «за» звільнила голову НБУ. Проти проголосували лише фракції «Європейської Солідарності» і «Голосу».
Після звільнення Смолія НБУ тимчасово керуватиме його заступниця Катерина Рожкова. Правління НБУ підтримало голову, підтвердило факти тиску і повідомило про готовність продовжувати роботу для підтримки макроекономічної стабільності. При цьому були озвучені «червоні лінії»: неприпустимість «запуску друкарського верстата», повернення націоналізованих банків колишнім власникам і адміністративного втручання в ринкові відносини