Десь половина української пшениці їде на експорт із дисконтом у 40% порівняно із середньою ринковою вартістю. Умови транзиту через сусідні країни, зокрема Польщу, не було дотримано — наше зерно почало осідати на внутрішніх ринках країн-сусідів. Про це пише Микола Гаврись, кандидат економічних наук, директор АФ «Позитив», у статті «Зернова криза» у відносинах Польщі й України: аналіз без емоцій».
Дешева українська сировина знижує ціни на відповідну продукцію на польському ринку, змушуючи польських фермерів часом працювати зі збитком. У Польщі налічується близько 1,3 млн фермерських господарств, які дають роботу і засоби для існування мільйонам її громадян, а також забезпечують продовольчу безпеку країни.
Банкрутство польських фермерських господарств призвело б до економічної кризи і зростання рівня безробіття, чого польський уряд, очевидно, не бажає, особливо напередодні виборів до Сейму.
«Українські виробники мають тут певні конкурентні переваги, зокрема, більш родючі землі та дешевшу робочу сили. Велика фрагментація польських аграрних підприємств теж є серйозною проблемою, адже середня площа однієї ферми становить менш як 10 га, а 70% із них мають розмір менш як 5 га. Це призводить до високої собівартості продукції та відносно низької конкурентоспроможності польських аграріїв», - пише автор.
В Україні маємо ще більш небезпечну крайність, адже лише офіційно земельний банк 120 найбільших агропідприємств становить майже 6,9 млн га орних земель, або 16,2% від усіх 42,7 млн га земель сільськогосподарського призначення, причому 2,9 млн га володіють десять найбільших агрохолдингів.
Невеликих же фермерських господарств в Україні лише близько 45 тис., тобто у 30 разів менше, ніж у Польщі, яка має співставну кількість населення і лише 12,5 млн га орних земель.
Саме агрохолдинги і є основними постачальниками сільськогосподарської сировини в ЄС, і конкурувати з ними дрібним польським фермерським господарствам буває дуже складно.
З іншими матеріалами автора можна ознайомитися за посиланням.