Про це у своїй статті для ZN.UA пише кандидат юридичних наук, доцент Данило Гетманцев.
На його думку, норми цього законопроекту «розраховані на що завгодно, тільки не на прийняття їх у найближчому майбутньому. Навряд чи автори законопроекту серйозно розраховували на нього як на ефективний механізм акумулювання грошових коштів у централізовані державні фонди».
Експерт зазначає, що якість податку, його ефективність багато в чому зумовлюється простотою адміністрування податку. Іншими словами, сума зібраного податку повинна істотно перевищувати обсяг тимчасових, фінансових, організаційних витрат на його збір. Оподаткування має бути простим, доступним і зрозумілим, а можливості для ухилення від оподаткування легальними способами - мінімальними.
«Законопроект дивовижним чином поєднав у собі антитези всіх вищевикладених правил, - пише автор. - Якщо я отримую дорогу річ в дарунок, я не сплачую податок, якщо купую - сплачую. Чому? Що вже говорити про абсолютно непродуманий механізм контролю за сплатою податку суб'єктами господарювання - реалізаторами так званих предметів розкоші. Як можна проконтролювати рух товарів, часто навіть не індивідуалізованих? Адже це не транспорт і нерухомість, що підлягають обов'язковій реєстрації».
Д.Гетманцев нагадує, що ідея податку на багатство не нова для української податкової системи. «Більше того, як показує практика, якщо така ідея не є предметом політичних маніпуляцій, вона успішно реалізується як механізм і як джерело фінансування у т.ч. і Пенсійного фонду, - зазначає автор. Було ж введено у 1999 році успішно існуючий досі збір на обов'язкове державне пенсійне страхування щодо операцій з відчуження нерухомості, ювелірних виробів, легкових автівок, тютюнових виробів, валюти, а також надання послуг мобільного зв'язку, що фактично врятувало свого часу Пенсійний фонд від дефолту».
«Що ж заважало запропонувати доопрацювати існуюче податкове законодавство в частині ставок і об'єктів оподаткування збору до Пенсійного фонду? - запитує експерт. - Або повернути прогресивну шкалу оподаткування податку з доходів фізичних осіб, що існувала в Україні у 90-х? Або ввести диференційовані ставки ПДВ до різних категорій ПДВ операцій, що оподатковуються? Але ж це похмура, трудомістка, непомітна і, найголовніше, невдячна робота. А міністр соціальної політики вирішив запропонувати країні красиву, але нежиттєздатну ідею, мертвонароджениоподатковуванихй законопроект, щоб потім приречено розвести руками і звинуватити в неприйнятті його світлих ідей».
Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Данила Гетманцева «Системна помилка».