Європарламент прийняв оновлену директиву (закон Євросоюзу), яка поширює правила газового ринку ЄС на трубопроводи з країн, що не входять в ЄС, в тому числі "Північний потік 2".
"Це кінець ери монополії на європейському газовому ринку - монополії, яка або загрожує підвищеними цінами, або просто перекриттям крана", - заявив доповідач з цього питання, голова комітету ЄП з питань промисловості, досліджень та енергетики Єжи Бузек під час проведених напередодні дебатів на пленарній сесії в Брюсселі.
Частини трубопроводів, що йдуть з третіх країн, прокладені по території ЄС, включно з територіальними водами, повинні будуть відповідати вимогам, які застосовуються до внутрішніх трубопроводів ЄС.
Серед головних вимог - поділ компаній-постачальників газу і підприємств, що транспортують його, доступ до труби інших операторів, прозоре регулювання тарифів за прокачування. Це означає, що компанія-оператор "Північного потоку 2" повинна бути незалежною від "Газпрому", а 50% його пропускної потужності повинні резервуватися для альтернативних постачальників. Винятки можливі, але тільки зі схвалення Єврокомісії.
За даними за третій квартал 2018 року, головним постачальником газу в ЄС була Росія (47%), за нею слідували Норвегія (34%), Алжир і Лівія (разом 8,6%). Основний маршрут поставок російського газу лежав через Україну (майже половина всього обсягу), потім слідували трубопровід з Ямалу через Білорусію (близько 20%) і Nord Stream 1 ( "Північний потік", 30%). 89% газу імпортується в ЄС по трубах, решта - на судах у вигляді СПГ.
Після голосування в Європарламенті директиву повинні схвалити Рада ЄС і вона вступить в силу через 20 днів після публікації в "Офіційному журналі" Євросоюзу.
Повідомлялося, що в лютому представники Ради Європейського союзу та Європарламенту погодили поправки до газової директиви ЄС. Документ буде підготовлений на всіх мовах країн ЄС і відправиться на остаточне затвердження.
Як писав директор Дипломатичної академії імені Геннадія Удовенка при МЗС України Сергій Корсунський у своїй статті для DT.UA той факт, що про остаточному тексті Газової директиви домовлялися Німеччина і Франція, а не Німеччина з одного боку і Польща з країнами Балтії - з іншого, говорить про багато що. Якщо для повноти картини згадати, що саме Франція зараз відкликала свого посла з Італії, а країни ЄС не змогли узгодити єдину позицію навіть у Венесуелі, стає очевидним - політичний розкол в ЄС наявності.
Детальніше про те, що стоїть за рішенням Німеччини і Франції по "Північному потоку-2" читайте в статті "Німеччина зосереджується" Сергія Корсунського в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".