Європейська заборона російської нафти в поєднанні з встановленою «стелею» для цін на російські барелі покінчили з глобальним нафтовим ринком. Замість нього з’явився роздрібнений ринок, чиї кордони визначають не лише економіка і логістика, а й геополітична стратегія.
Західні уряди створили цей новий ринок, намагаючись зменшити нафтові доходи, які живлять воєнну машину Владіміра Путіна. Москва буде контратакувати, сподіваючись спровокувати перебої в поставках і паніку, які зламають підтримку України. Але Росію чекають набагато більші проблеми, ніж очікувалося, зважаючи на поточні ринкові умови, - пише в статті для Wall Street Journal заступник голови компанії S&P Global Деніел Єргін.
Він пояснює, що нафтовий ринок по-справжньому став глобальним приблизно три десятиліття тому після розпаду СРСР і перешкод, створених Більшовицьким переворотом століття тому. Це співпало в часі з економічним підйомом Китаю, який перетворився з енергетично самодостатньої, але бідної країни у найбільшого у світі імпортера нафти. Хоч на світовому ринку й існували певні обмеження, зокрема, діяли санкції проти Ірану і Венесуели, економічна ефективність здебільшого визначала, як барелі перетікали з одного куточка планети в інший. Аж до тепер.
У наступні місяці після початку путінського вторгнення в Україну, ЄС і Велика Британія оголосили, що вони заборонять імпорт російської нафти з 5 грудня. Вони також домовилися заборонити компаніям страхувати і надавати транспортні «послуги» для доставки російської нафти будь-куди. Це означало, що Москву відрізали від її найбільшого ринку, на який вона відправляла майже чотири мільйони барелів щодня. А майже всі танкери світу більше не будуть возити російську нафту.
США були стривожені рішенням Європи, боячись, що це призведе до глобального дефіциту і стрибка цін. Тому адміністрація Джо Байдена запропонувала нову ідею - встановити «стелю» для цін. Такий підхід дозволяє зберегти потік російської нафти, але при цьому доходи Кремля від експорту скорочуються. Після напружених переговорів, США, ЄС і G7 домовилися, що максимальна ціна за російський барель повинна не перевищувати 60 доларів. Цей показник країни будуть переглядати час від часу. Поки російська нафта коштує менше 60 доларів, трейдери можуть нею торгувати, брокери - страхувати, а танкери - перевозити. Деталі встановленої «стелі» доволі заплутані. Всі гравці вздовж ланцюжка ціноутворення: від початкового закупівельника до транспортувальників, - повинні «підтвердити», що вони не перевищують встановлену межу. Покарання за це варіюються від публічного присоромлення до штрафів і запровадження санкцій.
Поки що така політика працює завдяки уповільненню світової економіки, що призвело до пом’якшення цін на пальне, а також страху гравців на ринку перед невідомими наслідками за порушення «стелі». Зараз барель російської нафти коштує трохи більше 40 доларів, тобто на 45% нижче встановленої межі і на 33% менше, ніж вимагає російський держбюджет на 2023 рік, в якому закладена ціна на рівні 70 доларів. Таке різке подешевшання - хороша новина для країн на зразок Індії, яка імпортує 85% потрібних їй об’ємів. Нью-Делі, який колись був незначним імпортером російської нафти, тепер став головним конкурентом Китаю в боротьбі за російські барелі, хоч і купує їх з великою знижкою.
Слабке зростання глобальної економіки продовжить підкріплювати ефективність цінової «стелі», зберігаючи перенасичення ринку і підтримуючи низькі ціни. Але це може змінитися, щойно глобальний попит зросте. Наприклад, якщо Китай відмовиться від своєї політики боротьби з COVID-19. Але до такого відскоку ще далеко. Наступний виклик з’явиться в лютому, коли цінова «стеля» буде розширена на нафтопродукти з Росії.
Путін, який засудив встановлення максимальної ціни на російську нафту, назвавши цей крок «дурним» і «пограбуванням», дав чітко зрозуміти, що він проти, щоб Захід встановлював ціну на його барелі. Кремль створив «тіньовий» флот зі 100 чи більше вживаних танкерів, намагаючись обійти заборону користуватися послугами західних перевізників. Китайські і індійські компанії можуть забезпечити морське страхування, але цього все одно буде не достатньо.
Найбільш могутня зброя в арсеналі Путіна зараз - це скорочення видобутку. Він вже застосував цю стратегію на ринку природного газу, створивши неприємності в Європі. Під час промови в жовтні Путін зацитував американського економіста Мілтона Фрідмана.
«Якщо хочете створити дефіцит помідорів, встановіть контроль цін. І у вас буде дефіцит помідорів. Це ж стосується нафти і газу», - сказав Путін, зауваживши, що Фрідмана «не можна називати російським агентом впливу».
Пізніше він повторив свою погрозу скоротити видобуток, а цього тижня може запровадити заборону продажу нафти країнам, які дотримуються цінової «стелі». Путін намагається переконати ОПЕК+ скоротити видобуток. Але поки йому це не вдалося. Зі свого боку Росія все ще може скоротити експорт на мільйон чи трохи більше барелів, сподіваючись створити напругу на ринку і змусити ціни рости.
Кремль може сподіватися, що підвищення цін компенсує скорочення експортних об’ємів. Його метою може бути створення дефіциту, додаткового економічного болю і нервових пошуків альтернативних джерел. А все заради того, щоб налаштувати одна проти одної країни з коаліції, яка підтримує Україну у війні. Таким був рецепт Путіна на європейському ринку газу, на якому він сподівався досягти успіху вже цієї зими, підірвавши поставки.
Однак, Єргін зауважує, що ринок нафти відрізняється від газового і має додаткове обмеження, з яким Москві доводиться рахуватися. Різке скорочення поставок нафти і пов’язане з ним зростання цін завдасть удар не лише по Європі, а й по важливим для Росії країнам, зокрема по Індії і Китаю, на які в грудні припадало 70% російського експорту нафти через морські шляхи. Скорочення російського виробництва буде вимагати більш інтенсивної співпраці країн і компаній на Заході. Але вони зможуть нівелювати наслідки, випустивши на ринок додаткові барелі зі стратегічних резервів США і їхніх союзників. Але навіть це може не знадобитися, враховуючи нинішнє скорочення попиту на нафту.
Єргін вважає, що скорочення видобутку може поповнити довгий список прорахунків Кремля. Зробивши це, він буде розраховувати, що вищі ціни компенсують зменшення об’ємів. Але після початкового підвищення Росія, зрештою, виявить, що ціни не дали бажаний ефект і не компенсували втрачене виробництво. В результаті нафтові доходи країни ще більше зменшаться. І винна в цьому буде сама Росія.