Як свідчить світовий досвід, на ринку недержавних пенсійних фондів (НПФ) залишається не більше кількох великих гравців, а це приводить до зростання адміністративних видатків. Про це у своєму тексті пише Володимир Дубровський, старший економіст CASE Україна, член Несторівської групи.
«Ефективність адміністрування систем обов’язкового накопичення є взагалі великою проблемою. Фонди – це неприбуткові організації, але їхні адміністратори люблять хороші бонуси. Інвестування – це важка робота, яка потребує залучення висококваліфікованих спеціалістів. Окрім того, є загальні адміністративні видатки, особливо великі порівняно з активами в дрібних фондах. Ці видатки сильно зростають там, де фонди самостійно збирають обов’язкові внески, бо додають вартість адміністрування.
З цих причин, а також завдяки тому, що люди більше довіряють великим фондам, ринок НПФ зазвичай концентрується – на ньому залишається не більше кількох великих гравців, а за браком конкуренції адміністративні видатки мають тенденцію до зростання. У Латвії вони доходили до 1,5% на рік активів, якими оперували керуючі компанії, а в деяких країнах Латинської Америки свого часу доходили до 3% і більше – це з’їдає велику або навіть більшу частину дохідності. У відповідь уряди починають їх обмежувати, але це також поганий вихід, бо так можна втратити кваліфіковані кадри, а з ними і дохідність», - пише автор.
Детальніше читайте в тексті Володимира Дубровського «Обов’язкова накопичувальна пенсія – не панацея».