В українських умовах величезне значення має адміністрування. В окремих випадках (наприклад, у малому бізнесі) самі тільки витрати на ведення обліку та перевірки можуть бути порівнянними з доходами бізнесу, а на рівні країни - становити відчутні втрати, причому без жодної користі натомість. Для інших значення має "корупційний податок", яким часто реально супроводжується адміністрування: наприклад, до запровадження прозорого відшкодування ПДВ він сягав 30-50% від сум відшкодування. Нарешті, і це чи не найголовніше, дискреційне (тобто на розсуд інспектора) адміністрування та покарання спотворює конкуренцію, яку виграють не найбільш успішні в задоволенні потреб споживачів, а ті, хто зміг знайти лазівку й "домовитися" з ким слід.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Володимир Дубровський, старший економіст CASE Україна, член Несторівської групи. За його словами, це оособливо стосується двох найбільших "дір" в українській податковій системі - податку на прибуток (із багатомільярдною доларовою "оптимізацією" через офшори) та перетину митного кордону, де теж окремі "хитруни" примудряються уникати сплати ПДВ та інших митних платежів.
"У результаті, маємо податкове навантаження не просто завелике, а й нерівномірно розкладене по суб'єктах. Але просто "вдосконалити адміністрування" не завжди можливо: для цього самі норми мають стати принципово менш дискреційними й такими, що виконуються на практиці. Відповідно, подекуди треба спростити закони, подекуди - запровадити жорсткі та безособові механізми, які неможливо обійти, подекуди - знизити ставки, а стосовно податку на прибуток - взагалі змінити базу, бо нею надто легко маніпулювати", - зазначає експерт.
Докладніше про необхідність коригування системи оподаткування читайте у статті Володимира Дубровського "Податки, що дозволять розвиватися" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".