Виставлення на продаж уже вчетверте Одеського припортового заводу разом із комплексом перевалки - кінцевою точкою магістрального аміакопроводу Тольятті -Горлівка-Одеса суперечить двом законам України - про приватизацію та про трубопровідний транспорт. Хоча наші чиновники "викрутили" закон так, що за їх висновком магістральним трубопроводом є виключно "труба в землі" без кінцевого комплексу перевантаження аміаку із цієї труби.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Павло Фролов, консультант апарату ВРУ. Але, на його думку, не треба бути фахівцем, щоб зрозуміти просту істину: труба без крана-вентиля, який регулює вхід/вихід із цієї труби, є резервуаром або металобрухтом, але аж ніяк не об'єктом транспорту.
В останні роки роботу заводу організовано за давальницькою схемою, а 30 квітня ц.р. підприємство знову зупинене.
"Озвучена місяць тому нова стартова ціна підприємства (54 млн дол) хоч і є вдесятеро (!) меншою за реально запропоновану суму на проведеному у 2009 р. конкурсі, проте напевне не призведе до участі у приватизації провідних хімічних корпорацій світу. Для їх залучення потрібно передбачити передачу комплексу перевалки аміаку не у приватну власність, а в управління, а також детально регламентувати умови такої передачі. По-друге, необхідно очистити завод від підтверджених Стокгольмським арбітражем токсичних боргів підприємства", - вважає експерт.
Детальніше про проблеми приватизації читайте в статті Павла Фролова "Приватизація по-новому: чергові зміни, чергові ризики" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".