Науковою основою формування кадастру є розроблена класифікація біотопів Європи (Palearctic habitat, CORINE, EUNIS). Для України розроблено детальну класифікацію біотопів Лісової, Лісостепової, Степової зон, Гірського Криму і, певною мірою, Карпат. Крім того, розроблено Національний каталог біотопів України, який налічує 217 типів. Картка первинного обліку біотопу - основного носія інформації - повинна мати певну структуру: назва біотопу, його ідентифікація відносно існуючих загальноєвропейських, рослинне угруповання, діягностичні та рідкісні види, просторова структура, екологічна характеристика (положення в рельєфі, ґрунти, геологічна основа, гідрорежим, клімат тощо), поширення, загрози існуванню, природоохоронне значення та цінність, рекомендації та заходи щодо збереження та експлуатації, інформативні дані (фото, літературні джерела, інша документація тощо). На основі узагальнення та порівняння цих даних, а також додаткової наукової інформації оцінюються екосистемні послуги біотопів не лише з позицій матеріяльної вигоди, а й екологічних функцій.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Яків Дідух, академік НАН України. За його словами, такий підхід дозволяє перевести екологічні характеристики в кількісні показники, якими оперують економісти, що є основою для категоризації біотопів за способом їх використання.
"За функціональними властивостями всі біотопи розподіляються на три великі категорії: R - ресурсні (експлуатаційні), F - функціональні (регуляторні) та І - інформаційні (созологічні). Перші (R), до яких належать сільгоспугіддя, що обробляються (рілля), будівлі, комунікації і т.д., закріплюються за власниками і використовуються за призначенням, яке може бути змінене і регулюється потребами відповідно до існуючих законодавчих документів. Така категорія біотопів може слугувати предметом купівлі-продажу, а інші дві потребують захисту, - наголошує академік. - До регуляторних (F) належать природні біотопи, які виконують функцію акумуляції сонячної енергії, захисту ґрунтів, протидії ерозії, регуляції водного режиму. Вони можуть мати різне підпорядкування, але мають експлуатуватися або використовуватися відповідно до приписів за цільовим призначенням і не підлягають знищенню або таким формам експлуатації, які спричиняють їх деградацію чи знищення. Це сіножаті, пасовища, лучні, степові угіддя, болота, водойми, ліси тощо. Інформаційно-созологічні (I) - хоча й можуть належати до різних форм власности, але підлягають суворому контролю державних органів. Це заповідні об'єкти, ділянки, на яких трапляються види, занесені до Червоних книг, угруповання, занесені до Зеленої книги, біотопи, що підлягають охороні відповідно до Директиви ЕС 92/43, Рамсарські водно-болотні угіддя тощо. Їх використання обмежене і спрямоване на збереження відповідних компонентів".
Автор вважає, що формування такого кадастру природних ресурсів, інвентаризація та екологічна оцінка земель є тривалим і недешевим процесом. Але щоб забезпечити збереження земель, природних екосистем, ринок землі повинен обмежуватися лише землями обробітку (рілля, сади, виноградники тощо), площа яких в Україні становить близько 34 млн га.
"Земля, природа - це національне багатство, за яке ми несемо відповідальність перед майбутніми поколіннями, і щоб зберегти це багатство, маємо розробити і застосувати надійні механізми його захисту від руйнування", - підкреслює вчений.
Детальніше про проблеми з продажем землі читайте у статті Якова Дідуха "Земля: якщо продавати, то й зберігати" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".