Федерація роботодавців України звернулася до української влади з вимогою не форсувати підписання договору про Зону вільної торгівлі з Туреччиною, який може зашкодити економіці України, а провести переговори щодо комплексного пакету економічних домовленостей з Анкарою, які мають утримувати інвестиційну складову. Текст звернення розміщено на сторінці Федерації у Facebook.
Українські виробники провели круглий стіл, в рамках якого представникам 40 компаній з різних галузей промисловості, що зібралися, були представлені результати дослідження “Оцінка перспектив підписання угоди про вільну торгівлю між Україною та Турецькою республікою”.
Дослідження, під час якого було проведено опитування вітчизняних виробників, продемонструвало:
- Туреччина залишається одним із найбільших торгових партнерів України, на турецький ринок щороку спрямовується близько 5% українського експорту.
- Проте останніми роками експортний потенціал України у торгівлі з Туреччиною послабшав, що призвело до погіршення торговельного сальдо.
- Істотне зростання експорту з України до Туреччини у 2021 році було пов'язане з ціновим бумом на ринках сільгоспсировини та чорних металів, воно мало майже виключно сировинний характер і не вплинуло на загальний довгостроковий тренд динаміки торгівлі між країнами.
- Структура українського експорту до Туреччини має яскраво виражений сировинний характер. Частка машинобудівної продукції в українському експорті до Туреччини становить лише 3%.
- В імпорті в Україну з Туреччини переважають: продукція машинобудування (24,1%), легка промисловість (16,1%), овочі та фрукти (13,1%), продукти нафтопереробки, фармацевтичні препарати та різноманітна хімічна продукція.
- Більшість опитаних українських підприємств не розглядають Туреччину як потенційний ринок збуту своєї продукції, оскільки вважають себе неконкурентоспроможними щодо турецьких виробників, які мають міцну підтримку з боку уряду;
- Представники тих галузей промисловості, які здійснюють експорт до Туреччини або зацікавлені в такому експорті, показали, що рівень тарифного захисту Туреччини дуже високий і робить реалізацію продукції на експорт у цю країну нерентабельною;
- Майже всі представники галузей промисловості вважають, що турецький імпорт має тенденцію до зростання та несе загрозу національному товаровиробнику.
Дослідження наочно демонструє причини цього:
- Порівняно з Україною Туреччина має значно вищий рівень митно-тарифного захисту свого внутрішнього ринку (середня ставка мита становить 10%, максимальна – 225%), а також зберігає набагато більшу гнучкість у коригуванні режиму зовнішньої торгівлі (Туреччина в рамках СОТ зв’язала ввізні мита лише для половини товарних позицій, тоді за рештою може змінювати ставки мит на власний розсуд).
- Україна ж при вступі до СОТ значною мірою лібералізувала доступ на свій внутрішній ринок (середня ставка ввізного мита була встановлена на рівні 4,5%, максимальна – 50%), пов'язала 100% своїх мит та взяла зобов'язання не використати жодних додаткових зборів при імпорті (у той час як Туреччина додатково стягує з імпортної продукції транспортний збір, муніципальний збір та збір до фонду масового житла).
- Українські виробники наполягають на збереженні імпортного мита на чутливі товарні групи (автомобілі, компресорні станції, хімічні добрива, скло, продукція легкої промисловості) та застосування додаткового мита на ті групи товарів, де воно відсутнє або його розмір недостатній (побутова техніка, трансформатори, кабельна продукція) ).
Економіко-математичне моделювання дослідження показало:
- Укладання Угоди за максимальної лібералізації торгівлі призведе до уповільнення темпів зростання вітчизняного ВВП на 1,5%, а переробного виробництва – на 8,8%;
- Навіть за умов взаємовигідних та взаємоприйнятних взаємних поступок (виключень із ЗВТ) ефект від створення ЗВТ у середньостроковій перспективі для України буде незначним та нестійким — враховуючи динамічне нарощування Туреччиною виробничо-експортного потенціалу, незабаром турецька торгівельна експансія перекриє всі гіпотетичні досягнення для України від вільної торгівлі з Турецькою Республікою.
- Саме тому промисловці закликають владу спільно з представниками вітчизняного бізнесу розробити та реалізувати комплексний пакет економічних домовленостей з Турецькою Республікою, який включатиме не лише ЗВТ, а й угоду про інвестиційне співробітництво, кооперацію та реалізацію низки проектів з розвитку та модернізації виробничих об'єктів та інфраструктури в Україні на основі спільного підприємництва із турецькими партнерами.
Заява українських виробників опублікована напередодні візиту в Україну президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана, запланованого на 3 лютого. Прессекретар Ердогана Ібрагім Калін повідомив, що президент Туреччини має намір зустрітися з українським колегою Володимиром Зеленським, паралельно підтримуючи контакти з російською стороною.