Починаючи з 2016 року Україна мала хронічно дефіцитний поточний рахунок і профіцитний фінансовий рахунок платіжного балансу. Але 2020-го ситуація стала діаметрально протилежною: за підсумками року було зафіксовано додатний баланс поточного рахунку (6,2 млрд дол. США) і від’ємний баланс фінансового рахунку (4,2 млрд дол.). Перші місяці 2021-го відтворювали загальні тенденції попереднього року: поточний рахунок залишався додатним, а фінансовий — від’ємним. Втім на переконання Тетяни Богдан, така ситуація продукує не лише позитивні, але й негативні наслідки.
Зокрема:
- утворення безпрецедентного надлишку поточного рахунку (на рівні 4% ВВП) при 7-кратному скороченні дефіциту торгівлі товарами і послугами, що підвищувало ступінь зовнішньої стійкості економіки та давало змогу безболісно фінансувати відплив капіталів з України;
- мінімальне скорочення доходів від оплати праці в умовах пандемії та економічної кризи, що утримувало національну економіку від стрімкого падіння та надавало підтримку платіжному балансу України;
- відновлення надходження іноземних портфельних інвестицій на ринок внутрішніх державних облігацій, що стало індикатором задовільного рівня платоспроможності української держави та надавало певну підтримку державному бюджету;
- початок відпливу прямих і портфельних інвестицій з економіки України, що стало вагомим чинником падіння капітальних інвестицій і стагнації кредитного процесу в Україні;
- перевищення сум погашення зовнішнього боргу над сумами залучення позик, що актуалізувало ризики ліквідності та платоспроможності в секторі нефінансових підприємств;
- активне придбання зовнішніх активів резидентами України, що посилювало процеси фінансового виснаження національної економіки;
- пролонгація ризиків нестабільності платіжного балансу, пов’язаних із значними потребами у рефінансуванні накопичених боргів і волатильністю потоків іноземного капіталу.
Детальніше про те, як змінився платіжний баланс України і до яких наслідків це може призвести читайте в тексті "Задзеркалля платіжного балансу".