Після дев’яти місяців з початку вторгнення в Україну доходи від продажу нафти продовжують наповнювати воєнний бюджет Владіміра Путіна. Навіть попри санкції Заходу, російський експорт палива зберігся. А вартість бареля марки Urals досі тримається на рівні 2014-2020 років.
Очікується, що цього року профіцит Росії складе 265 мільярдів доларів. Більше заробив тільки Китай. Але це ще не кінець історії. 5 грудня ЄС нарешті імплементує свій план, який був розроблений ще в травні. Він заборонить імпорт російської нафти через море. Також від завтра європейським компаніям не можна страхувати, доставляти чи торгувати російською нафтою у світі, хіба що вона продається за максимальною допустимою ціною, яку встановив Захід, - пише The Economist.
Навіть після того, як в лютому почалася війна, Захід не міг визначитися, що йому робити. Як скоротити нафтові доходи Росії і при цьому не обвалити глобальні поставки нафти, посилюючи інфляцію, яка завдає шкоди споживачам по всьому світі? Коли Європа тільки задумалася про свою заборону, це здавалося серйозною загрозою для потоку грошей в Росію. Європейські страхові і логістичні фірми вже багато років тримаються за енергетичні ринки. 95% від страхування нафтових танкерів під управлінням компаній з Великої Британії і ЄС. Здавалося, що це дає Заходу важіль для контролю продажу російської нафти у всьому світі.
Однак, коли про заборону тільки оголосили, у неї вже був очевидний недолік. Якщо російська нафта не потрапить на ринок, тоді глобальні ціни на таку сировину підскочать, що нашкодить західним споживачам. Саме тому Мінфін США запропонував інший план, який передбачав, що європейські фірми зможуть і далі надавати свої послуги, за умови, що нафта продається за ціною, встановленою Заходом. На папері це має хитрий вигляд. Встановлення ціни на рівні нижче ринкової скоротить російські доходи. Але поки цінник буде вищим собівартості виробництва (видобуток російської нафти коштує 20-44 долари за барель), у Путіна все ще будуть причини її викачувати з надр. Споживачі отримають нафту зі значною знижкою. А інфляція залишиться буде під контролем. Індія і Китай, гіпотетично, могли б підтримати таку ініціативу теж.
Але, за словами загартованих нафтовиків, життя рідко коли буває настільки ідеальним. The Economist пише, що в плані обмежити вартість російської нафти є дві невизначеності. Одна з них - як Путін відреагує, якщо європейські компанії справді заблокують його здатність постачати нафту на ринки. Росія вже офіційно заявила, що відмовиться використовувати танкери, які приєднаються до схеми обмеження ціни на нафту. Вона також може використати судна і страхувальників за межами Заходу, а також змусити глобальні ціни зростати.
Страх перед цим пояснює, чому Захід обережно намагався встановити ціну на рівні, який би був все ще привабливим для Росії. The Economist пише, що очікувана ціна зараз - 60 доларів за барель.
«І фактично це поточна ринкова вартість нафти марки Urals. Однак, це також означає, що встановлення ембарго і обмеження ціни насправді не будуть мати великого впливу», - пише видання.
Інша невизначеність - це сила впливу Заходу на глобальні нафтові ринки. Дефіцит незахідних танкерів може скоротити російські поставки впродовж найближчих кількох місяців. Певне страхування, наприклад, від великих витоків нафти, можна знайти і за межами Заходу. Китай, Індія і Індонезія не хочуть брати участі в західних санкціях і ембарго. Вони шукають альтернативні джерела щоденного страхування. І оскільки заборона була оголошена півроку тому, у них був час підготуватися.
Реальний баланс сил на нафтових ринках стане очевидним завтра, 5 грудня. Цілком можливо, що ціни різко підскочать. Але висновок цього року говорить, що глобальна нафтова система більш здатна пристосовуватися, ніж може здатися.
«Рівно так само, як фінансові санкції посилили спроби обійти західну банківську систему, війна призведе до того, що Китай, Індія і інші країни будуть обходити західну енергетичну інфраструктуру. Як і у випадку зброї, у санкцій і ембарго є свої межі, а також скінченний термін придатності», - йдеться в статті.