При всій слабкості банківської системи та багатьох накопичених і вчасно невирішених внутрішніх її проблемах економічна криза 2014–2015 рр. породжена не самою банківською системою, а неякісною економічною політикою уряду та монетарною політикою НБУ.
Про це пише радник Київської школи економіки та колишній член правління, виконавчий директор з економічних питань НБУ Ігор Шумило у своїй статті для DT.UA.
На його думку, наслідком такої політики стали надмірні девальвація та інфляція, а відповідно, погіршення платежів і якості активів, втеча депозитів, неповернення кредитів тощо.
"В експертній і бізнесовій спільноті дедалі популярнішою стає думка, що сама влада (а точніше, представники у ній певних фінансово-політичних груп з доступом до державних фінансових ресурсів і важелів регулювання й тиску на бізнес) зацікавлена у збереженні відчуття невпевненості та тривоги. А відповідно, високих девальваційних та інфляційних очікувань і подальшого знецінення українських активів", - йдеться у статті.
Як пише Шумило, влада постійно і послідовно вже два роки поспіль зриває програми співпраці з МВФ та іншими міжнародними донорами, і в втрати від цього не тільки фінансові, хоча лише торік було недоотримано близько 6 млрд дол. зовнішніх державних запозичень, спрямування яких у валютні резерви значно посилило б стійкість національної валюти.
"Ми все ще маємо дуже далеку від прийнятних стандартів вільного ринку, неконкурентоспроможну та нестійку економіку", - вважає Шумило.
"Моя оцінка діяльності НБУ в частині банківського регулювання є вкрай негативною. На жаль, Нацбанк і надалі продовжує сіяти невпевненість. За вікном лютий 2016-го, а банківська система, вже втративши третину своєї кількості та активів, продовжує жити в страху подальшого закриття (ліквідації). Регулярні заяви вищого керівництва НБУ, що вже в основному завершився чи от-от завершиться етап виведення з ринку неплатоспроможних установ, майже відразу спростовуються новим черговим банкрутством. Або ж відновленням чуток про можливість банкрутства великого банку, пов'язаного з тим чи іншим колишнім олігархом (або зараз краще казати - магнатом). Або черговою зневажливою заявою на адресу невеликих банків про їх неповноцінність, кептивність, схемність тощо, та й узагалі про відсутності потреби в них для економіки. Дозволю собі нагадати, що 10% банківських активів, які комусь здаються незначними, насправді означають близько 100 млрд грн. І симетрично відповідні кошти на депозитних і поточних рахунках у цих банках фізичних та юридичних осіб. Якщо хтось хоче остаточно добити малий і середній бізнес та привласнити його майно, а витрати з повернення депозитів в черговий раз перекласти на державу, він вибирає простий, але згубний шлях", - йдеться у статті.
На думку Шумила, невпевненість у своєму майбутньому банків, що залишилися на ринку, породжує взаємну недовіру між ними, а ще більше - недовіру до банків з боку населення та небанківських установ і підприємств.
"Тому вкрай важливим є суттєве поліпшення якості фінансової та фіскально-податкової політики уряду і здійснення нарешті всіх необхідних структурних реформ для полегшення ведення бізнесу й поліпшення інвестиційного клімату. Особливі вимоги до НБУ, відповідального за фінансову стабільність у державі. Проголошення Національнім банком нарешті однієї чіткої мети монетарної політики на середньострокову перспективу(з розбивкою по роках періоду) і здійснення всіх заходів по її досягненню врешті-решт повернуть довіру до гривні, створять умови для зниження вартості залучення банками ресурсів і кредитування ними економіки", - йдеться у статті.
Як писало DT.UA у статті "Де гроші?", якщо відволіктися від шквалу пристрастей та емоцій, яким супроводжується нинішнє розчищення банківського сектора, то в сухому залишку країна має дуже навіть сумний результат. А саме: понад 100 млрд грн розданого банкам-"зомбі" рефінансування не лише пішли на фактичну підтримку бізнесів їхніх власників, а й перетекли на валютний та інші ринки. І вилилися в остаточному підсумку в триразову девальвацію національної валюти і 60-відсоткову інфляцію, яка зараз такою надтяжкою ціною виплачується економікою (через надзвичайну ціну банківських кредитів) і громадянами (з власних гаманців на ринках і в магазинах).
Детальніше про політику Нацбанку читайте у статті Ігора Шумила "Банківська система: про згубність недореформування" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".