Якщо в 1991 р. в Україні експлуатувалось 4 тис. км судноплавних водних шляхів, то в 2016-му їх довжина скоротилася до 1,5 тис. км. тобто щорічно ми втрачаємо близько 100 км судноплавних шляхів. Якщо в 1991 р. водними шляхами країни перевезено 60 млн т вантажів, то в 2015-му - всього 3,6 млн т. На 1991-ий в Україні працювало близько 2,5 тис. пасажирських суден, з них близько 100 - на підводних крилах. Зараз таких суден налічується 115, з них у робочому стані - лише чотири.
Про це у своїй статті для DT.UA пише Сергій Следзь. Автор підкреслює, що ця вбивча статистика переконливо свідчить, що водними шляхами України ніхто належним чином не займається.
"Інакше як могло статися, що, наприклад, річка Десна довжиною (від Дніпра до витоку) 1130 км, яка в 1960-х була судноплавною аж до Новгорода-Сіверського (близько 537 км), стала несудоплавною: її глибина до 1,5 м зменшилася подекуди до 0,5 м. Річка Південний Буг також зникла з судноплавної карти. А глибина Дніпра не відповідає державним зобов'язанням, - пише оглядач. - Адже в 2009 р. Україна приєдналася до Європейської угоди про найважливіші водні шляхи, в якій зобов'язалася підтримувати глибину судноплавного шляху Е40, що пролягає через Дніпро. Так, від Херсона до Києва глибина Е40 повинна досягати 3,65 м, а від Києва до гирла р. Прип'ять - 2,65 р. Фактично ж глибина не перевищує 3,2 м".
Детальніше про проблеми річкового судноплавства в Україні читайте у статті Сергія Следзя "Олексій Вадатурський: "Україна не потребує корупційних законів для відродження річкового судноплавства"" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".