UA / RU
Підтримати ZN.ua

Швейцарська компанія в майбутньому році перемістить виробництво з Польщі в Україну

Завод з виробництва панелей керування побутовою технікою переміститься з Польщі в Івано-Франківськ

Переміщення робочих місць з ЄС в Україну стає звичним. Наприклад, швейцарська компанія Calyx Capital Advisers подвоює свої виробничі потужності в Україні до чотирьох. У наступному році вона перемістить завод з виробництва панелей керування побутовою технікою з Польщі в Івано-Франківськ, де буде працювати до 1000 робітників.

Також у наступному році Calyx починає роботу в новому промисловому парку Білій Церкві над будівництвом заводу з виробництва автозапчастин, в результаті чого 450 робочих місць з Німеччини перемістяться в Україну, повідомляє UBN.

У більш довгостроковій перспективі компанія планує освоїти понад 25 000 квадратних метрів Запорізького автомобільного заводу, щоб створити орієнтований на ЄС "бізнес-кампус" по запчастинах і обслуговуванню, в якому будуть працювати 5000 чоловік.

Тобіас Хундертмарк, керуючий партнер Calyx, сказав на Київському міжнародному економічному форумі: "Україна може стати великим виробничим центром майбутнього. Польща - ви не можете знайти людей. Угорщина надто дорога. З великих країн є лише Румунія і Україна".

На жаль, радість від заходу європейських підприємств в Україну, іноді затьмарюється тим, що спокушаються інвестори, в першу чергу, надзвичайно дешевою робочою силою, про що самі ж і говорять. Крім того, найчастіше в Україну переносять ті виробництва, які за екологічними або іншими вимогами не відповідають європейському законодавству - небезпечні або неприйнятні. Тому, приймаючи з розпростертими обіймами європейських виробників, варто поцікавитися, що і за якими нормами вони будуть виробляти на території України. Це не означає відмову від співпраці, а просто - більш шанобливе ставлення до своїх співвітчизників.

Раніше повідомлялося про те, що інвестори вклали в українські держоблігації майже 100 мільярдів гривень. Детальніше про попит фізосіб на облігації читайте в статті Юлії Самаєвої "Безцінний папір" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".