Вік у 60 років є серйозним психологічним бар’єром як для працедавців, так і для працівників. Експерт Юрій Ганущак, директор Інституту розвитку територій, у матеріалі "Пастки пенсійної системи" нагадує, що пенсійний вік у 60 років з'явився вперше у Німеччині Бісмарка і на той час відповідало первинному сенсу поняття "пенсія" — забезпечення людини в немічності, тобто неспроможності себе утримувати в старості за рахунок постійних заробітків. На той час середній вік в країні ледве перевищував 40 років, а до офіційно закріпленого віку, який давав змогу отримувати пенсійне забезпечення, доживали одиниці.
Експерт наголошує, що за сучасного розвитку медицини та практики здорового способу життя в 60 років більшість людей ще працездатні, тому первинне визначення пенсійного віку як віку немічності в старості далеко не відповідає показнику в 60 років.
Але насправді для працедавця працівник пенсійного віку цінніший за молодого спеціаліста.
Так, на цей момент людина вже пройшла пік своєї працездатності, який припадає на період 45–50 років. У середньому падіння працездатності в цьому віці становить 20%, і це корелюється з рівнем зарплати порівняно з іншими віковими групами. Але у 20 років показник працездатності, точніше, коефіцієнт віддачі, становить менш як 50% від максимального. "Тобто молода людина об’єктивно менш цінна для бізнесу, ніж досвідчений 60-річний моложавий дідуган", - наголошує експерт.
Особливо зважаючи, що сьогодні у бізнесу вже немає впевненості, що кошти, вкладені у вишкіл юнака, повернуться його віддачею в майбутньому, — ринок праці дуже динамічний, а конкуренти тільки спасибі скажуть за підготовленого фахівця. В цьому ракурсі 60-річна людина набагато корисніша, оскільки, як правило, «прикута» до звичного місця праці.
Раніше у Пенсійному фонді розповіли, яка категорія пенсіонерів не може отримувати пенсію.