"Ручне управління" розподілом коштів закріплює патерналістські настрої місцевих громад. Органи місцевої влади ототожнюють процес пошуку ресурсів для власного розвитку із виборюванням централізованих асигнувань, небезпідставно сприймаючи їх як плату за лояльність чи до певних політичних сил, чи до корпоративних інтересів окремих депутатів. Від таких асигнувань не варто очікувати відчутного впливу на спроможність громади надалі генерувати власні ресурси розвитку.
Про це у своїй статті для DT.UA пишуть Ярослав Жаліло, д.е.н., директор з аналітичної роботи Інституту суспільно-економічних досліджень, та Антоніна Дешко, експерт з питань фінансової політики Інституту.
Тому, на думку авторів, попри деякі позитивні зміни в обсягах фінансування, проект державного бюджету в нинішньому прочитанні не заохочуватиме місцеві громади вибудовувати пріоритети свого розвитку відповідно до власного стратегічного бачення.
"Втрачається можливість синергії між регіональною політикою, інструменти якої мали б фінансуватися коштами центрального бюджету, та місцевим територіальним розвитком, який генерується здебільшого за рахунок місцевих ресурсів. І це заважає зменшити територіальні диспропорцій, які в Україні є досить значними", - вважають експерти.
Детальніше про фінансування місцевих бюджетів читайте в матеріалі Ярослава Жаліло та Антоніни Дешко "Як знову все не проїсти? Чому бюджет розходиться із розвитком" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".