Будинкові лічильники - не панацея, а лише перший крок до комерційного обліку споживання енергоресурсів. Та й той ще не зроблено, адже законопроект №4901 "Про комерційний облік комунальних послуг" пройшов тільки перше читання. Про реальне і справедливе обліку споживання можна буде говорити лише тоді, коли багатоквартирні будинки перейдуть на індивідуальний облік тепла, пише в статті DT.UA оглядач Юлія Самаєва.
Адже пропонована система з постановкою лічильника на будинок або секцію в підсумку все одно прив'язана до квадратних метрів, на яких мешкає домогосподарство, а це, як не крути, "середня температура по лікарні". Мешканці одного під'їзду, наприклад, засклили сходові прольоти та утеплили фасади, вони споживають менше тепла, ніж мешканці під'їзду з битими або старими вікнами. Сім'я в трикімнатній квартирі цілком може споживати тепла менше, ніж сім'я в "двійці", якщо в "трійці" утеплили стіни, поміняли батареї і вікна. Але рахунок у підсумку буде виписаний, виходячи лише з квадратури житлового приміщення.
Рішення очевидно - потрібен індивідуальний облік споживання, і він можливий. Для цього потрібно встановити на кожній батареї розподільники тепла і радіаторний терморегулятор.
Тільки тоді ми справді перейдемо до індивідуального обліку спожитого кожної окремо взятої сім'єю тепла і розрахунку з постачальниками за реально надані послуги, а не віртуальне тепло і втрати в мережах. В проекті цей крок є, але до нього ще роки, протягом яких ми продовжимо платити за уявні послуги віртуальними субсидіями.
Так і для того, щоб система запрацювала в будинку з вертикальною розводкою опалення (а це практично всі багатоквартирні будинки старої забудови), розподільники на батареях повинні встановити мінімум 75% квартир. Тобто в найближчі два-три роки ми до реального обліку не наблизимося навіть за оптимістичними оцінками.
Більше про тарифну ситуацію та споживання енергоресурсів читайте у статті "Спалювальний сезон" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".