Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, анонсував, що вже в серпні цього року на саміті в Південній Африці країни БРІКС (BRICS - скорочення від Brazil, Russia, India, China, South Africa) детально обговорять майбутню спільну валюту. Проте, наскільки здійсненні ці плани, ситуацію розглянула редактор ZN.UA Юлія Самаєва у матеріалі - "План втечі від долара".
"Серйозні країни, які поважають себе, добре розуміють, що поставлено на карту, бачать некомпетентність "господарів" нинішньої міжнародної валютно-фінансової системи і хочуть створити власні механізми забезпечення сталого розвитку, які будуть захищені від зовнішнього диктату", - заявив, зокрема, Лавров.
Мотиви зрозумілі: це і спроба уникнути зростаючого фінансового контролю та санкцій, і посилення міжнародного впливу, і просто закріплення торгової співпраці, передусім із ємними ринками Китаю, РФ та Індії.
Є одне "але". Перехід до спільної валюти БРІКС йде принаймні з 2010 року.
- З одного боку слід визнати, що за рівнем готовності проєкт давно не на етапі "хочуть створити механізми".
У жовтні 2011 року фондові біржі в країнах БРІКС об'єдналися в альянс і почали спільну роботу над ширшим використанням місцевих валют на цих фондових ринках.
У 2013 році було створено Новий банк розвитку (NDB), а у 2014-му – підписано Угоду про умовні резерви (CRA). Такі собі аналоги Світового банку та МВФ, але із використанням місцевих валют БРІКС та значно лояльнішими вимогами до позичальників.
До 2022 року усі країни БРІКС, крім Південної Африки, розробили власні незалежні національні платіжні системи, аналогічні глобальній банківській мережі SWIFT, та незалежні мережі роздрібних банківських карток, аби не залежати від американських Visa та Mastercard. З’явилася і амбіція створити спільну платіжну систему BRICS Pay.
"Підключення цих національних платіжних систем до альтернативної транскордонної платіжної системи дозволить здійснювати весь життєвий цикл платежів, повністю минаючи глобальну систему, деноміновану в доларах США", - зазначає науковиця Ради з міжнародних відносин (CFR) Зонюань Зоі Лю, яка присвятила окреме дослідження політиці дедоларизації БРІКС.
Вона відзначає, що система BRICS Pay – є дуже амбітним кроком. Це єдина безконтактна платіжна система, яка з’єднує національні платіжні системи БРІКС з інтегрованою платформою для оплати.
"Наразі зовнішні розрахунки між членами БРІКС все ще вимагають конвертації в долари США, що вимагає залучення банків США, але з BRICS Pay конвертація в долари США та банки США більше не будуть потрібні. Система BRICS Pay також дозволить членам зменшити свою залежність від міжнародних платіжних організацій, таких як SWIFT, Visa та Mastercard", – вказує Зонюань Зоі Лю.
Вербовка нових учасників антидоларової коаліції на марші.
У 2015 на саміт БРІКС запросили представників Євроазійського економічного союзу (Білорусь, Казахстан, Вірменія, Киргизстан) та Шанхайської організації співробітництва (крім вищезгаданих – Таджикистан, Узбекистан та Пакистан). На саміт 2017 року завітали лідери Єгипту, Гвінеї, Мексики та Таїланду. В підсумку виникла поки що неформальна інституція БРІКС+ у якій вже 18 держав, а це значно ширша платформа для впровадження будь-яких спільних ініціатив.
- Але з іншого боку, навіть вкупі усі ці зусилля не вказують на якість досягнуто результату.
По-перше, реальні можливості NDB все ж непорівнювані із доларовими аналогами (Світовим чи Азійським банками, наприклад) - насправді, банк досі у національних валютах видає лише трохи більше половини кредитів. CRA – заміна МВФ лише у мріях Путіна, оскільки ця інституція від МВФ залежна, і тільки 30% кредитів вона може видати на вимогу, а підстава для видачі решти 70% - згода ненависного Міжнародного валютного фонду.
Тож і статус кредитора останньої надії, як у МВФ, CRA навіть у середньостроковій перспективі не світить. І чим більше серед клієнтів NDB та CRA країн у не найкращій економічній формі, тим очевиднішими будуть всі ці недоліки.
По-друге, можливості країн-учасниць – неоднакові, це Китай та РФ можуть собі дозволити швидкий (і то умовно) розвиток альтернативних фінансових інструментів та інфраструктури, а інші? Залучення таджикістанів та гвіней на практиці – якір, а не парус, а фінансова інфраструктура – надто складна і розгалужена система, її не подаруєш новоприбулим членам на знак пошани.
По-третє, нинішня одностайність країн – не константа. Домінуюча роль Китаю та Росії, як і їх особиста зацікавленість, у цих процесах очевидна, але чи всіх вона влаштовує? Першим яблуком чвар власне і стане питання про вибір спільної валюти.
Товарну валюту треба прив’язувати до сировини, але до якої? Для РФ та Бразилії – це нафта, для Індії – агропродукція, для ПАР – мінерали та алмази. А Китай взагалі давно не сировинний експортер – там 60% вартісного експорту займають машини та обладнання, для нього товарна валюта – це щось із минулого століття.
Спільна ж валюта, на зразок євро, насправді не буде вигідна сильнішим учасникам колаборації, бо за найменшої кризи їм доведеться підтримувати слабших товаришів ціною власної економічної стабільності.
Ну а цифровий юань навряд влаштує Індію чи Бразилію.
Детальніше про це читайте у матеріалі за посиланням.