Запуск процесу підвищення розцінок на електроенергію для населення є поки що єдиною електроенергетичною "реформою", в якій досягнув успіху уряд у 2015 р.
Про це в статті для DT.UA пише експерт з питань енергетики, головний редактор інформаційного порталу Центру досліджень енергетики Олег Кільницький.
Як зазначає автор, уряду ще належить відповісти на питання, наскільки ефективно енергетики будуть витрачати гроші з "економічно обґрунтованого рівня" і що споживачі отримають. В іншому разі при нинішніх схудлих гаманцях українців і до енерготарифного майдану недалеко, прогнозує автор статті.
Нагадаємо, з 1 вересня ціна кіловат-години для українців зросла на чергові 25%. Тепер електроенергія, яку споживають до 100 кВт∙год на місяць, обійдеться споживачам у 45,6 коп. за кіловат, від 100 до 600 кіловатів - 78,9 коп. На споживання понад 600 кВт∙год тариф установлено на рівні 147,9 коп.
У березні відбудеться (заплановане!) чергове 25-відсоткове підвищення цін на електрику, відповідно, до 57 та 99 коп. Фінальний акорд п'ятиетапного підвищення цін відповідно до плану НКРЕКП пролунає 1 березня 2017 р., коли ціна кіловат-години для більшості споживачів електроенергії становитиме, відповідно, 90 та 168 коп.
Як пише Кільницький, далеко не факт, що саме на цих відмітках ціна кіловат-години для населення зупиниться. Адже "економічно обґрунтований тариф" у розрахунках комісії зростає. Якщо на початок 2015 р. він становив для населення 122,8 коп., то вже у квітні в презентаціях Нацкомісії фігурувала цифра в 138,5 коп.
"Цифра, слід зауважити, ще досить скромна - існують висновки USAID, згідно з якими "економічно обґрунтований" тариф в Україні з урахуванням інфляційної складової може перевищувати для побутових споживачів і 3 грн. Тобто діапазон широкий, щоправда, дивлячись як вважати. Тому спрогнозувати розміри та величину енерготарифів на найближчі два-три роки навряд чи можливо. Особливо якщо врахувати, що найпоширенішим ціновим діапазоном для населення в країнах Євросоюзу є тариф 15–20 євроцентів за кіловат-годину. Отже, нам і вітчизняним енерготарифам є до чого прагнути й куди зростати", - йдеться в статті.
При цьому енергетична система України потребує багатомільярдних вкладень. "Морально застарілі вугільні енергоблоки, які працюють на межі фізичного зношення, віджилі розподільні мережі, які проектувалися ще під застарілі радянські стандарти енергоспоживання, а також наміри влади розвивати дорогі відновлювані джерела електроенергії - всі ці фактори потребують мільярдних інвестиційних вкладень. А ще потрібно споруджувати нові атомні енергоблоки та добудовувати гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС)", - пише автор.
Наприклад, тільки на встановлення обладнання для скорочення викидів забруднюючих речовин на ТЕС застаріла Енергетична стратегія України передбачала виділити 100–110 млрд грн (у цінах 2006 р.), причому не за один рік. Тоді ця сума приблизно становила 20–21 млрд дол.
Скільки б енергетики розповідали про свої мільярдні потреби, однак їхні апетити мають граничну межу, зумовлену еластичністю попиту на електрику, включаючи рівень платоспроможного попиту споживачів, підкреслює Кільницький.
"Поки ж можна констатувати той факт, що в 2015 р. уряд під тиском міжнародних фінансових організацій справді пішов на революційний крок, розморозивши так звані соціальні енерготарифи для населення, які багато років служили в енергогалузі базою для виправдання корупції та байдикування.
Справа за малим - не допустити різких цінових стрибків для споживачів і забезпечити конкурентоспроможність економіки разом із платоспроможністю українських домогосподарств. Інакше електроенергія для українців може виявитися надто дорогим задоволенням, а енерготарифні бунти в Болгарії та Вірменії, які більшість із співгромадян спостерігали в Інтернеті й по ТБ, у Києві та інших населених пунктах ризикують відбутися за набагато жорсткішим сценарієм", - констатує автор статті.
Детальніше читайте в статті Олега Кільницького Енергетична напруга: куди заведе тарифна гонитва? у свіжому номері тижневика "Дзеркало тижня. Україна".