Україна розраховує підписати «промисловий безвіз» із Євросоюзом у 2022 році. Про це нещодавно вкотре заявив прем'єр-міністр України Денис Шмигаль. Проте бізнес має готові схеми, які вже працюють і працюватимуть після підписання домовленостей з ЄС. Вони дозволяють бізнесу економити гроші, але можуть підірвати довіру іноземних партнерів і стати причиною конфліктів на вищому рівні.
За словами прем'єра, серед пріоритетів України прем'єр назвав укладання угоди з ЄС щодо лібералізації міжнародних автомобільних транзитних вантажних перевезень. Він заявив: "Ми розраховуємо на спільне з ЄС довгострокове бачення енергетичної безпеки, а також на інтеграцію української енергосистеми до європейської мережі ENTSO-E. Також Україна, безумовно, зацікавлена в інтеграції учасників платіжного ринку України до європейського платіжного простору SEPA".
Проте бізнес може внести свої корективи у процес. Оскільки «промисловий безвіз» передбачає додаткові сертифікації, а значить і фінансові витрати. При цьому в країні давно існують схеми, які працюють не одне десятиліття, і, напевно, будуть застосовуватися і в даному випадку. Щонайменше кілька років після підписання угод.
Раніше віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина завила, що зараз невідомо, коли точно між Україною та ЄС буде підписано угоду про «промисловий безвіз». Проте, за її словами, станеться це точно не цього року. Стефанішина додала, що більш точні дати зможе назвати лише влітку.
Саме тоді має завершитися робота комісій, які наразі оцінюють готовність нашої держави до цієї угоди. Після цього уряд вже зможе ініціювати повноцінні переговори.
Детальніше про те, «Навіщо Україні «промисловий безвіз», читайте в матеріалі Магомеда Межієва для ZN.UA.