Україна в змозі виробляти продукцію з високою часткою доданої вартості і має перспективи збільшувати обсяги випуску, пише в своїй статті для DT.UA Богдан Данилишин, академік НАН України.
Як зазначається в матеріалі, лідери світової економіки, хто в більшій мірі (Німеччина та Японія), хто меншою (США і Велика Британія), як і найбільш динамічні в плані економіки країни, що розвиваються (Китай, Індія, Тайвань), надають ключове значення розвитку національної промисловості. Це має бути прикладом для України.
Данилишин пропонує елементи, на яких варто сконцентрувати зусилля для повернення України до числа індустріально розвинених країн. Зокрема, Україна могла б розвивати такі сфери, як викруткове складання і промисловий аутсорсинг, авіаційне і ракетно-космічне машинобудування, військово-промисловий комплекс, транспортне машинобудування, верстатобудування, сільськогосподарське машинобудування.
Автор нагадує, що до моменту здобуття незалежності Україна мала розвинену, за мірками кінця XX ст., промисловість - від видобутку корисних копалин і виробництва з них сировини до високотехнологічних галузей, таких, як космічна, авіаційна, машинобудівна. Якщо говорити про масштаби, вони були відносно скромними: за підсумками 1991 р. питома вага України у світовому виробництві промислової продукції становив 0,57%, але країна, безумовно, належала до промислово розвинених. З тих пір спостерігається спадна динаміка, прискорена останні кілька років: у 2013 р. частка України у світовому виробництві промислових товарів становила 0,2%, в 2016-му - 0,16%. Падає і питома вага української економіки в світі: в 1991 р. - 0,36%, в 2013 р. - 0,17%, у 2016-му - 0,12%.
Про відновлення промисловості часів УРСР говорити не варто, вона залишилася в минулому разом з промисловим укладом середини XX ст., вважає експерт. "Майбутнє українських підприємств із галузей напівсировинного виробничого сегмента (застарілих металургії, хімічної промисловості, примітивного машинобудування) представляється малоперспективним. У цих галузях у світі існує такий надлишок виробничих потужностей, причому набагато більш продуктивних і ефективних, ніж українські, що навряд чи наші підприємства зможуть завоювати більшу частку ринку, ніж та, яка є у них зараз. Їм і нинішню частку ринку буде складно утримати. Погіршує ситуацію непродуктивність і неефективність внаслідок високої зношеності основних фондів", - зазначає автор.
"Якість і масштаб економіки держави в сучасних умовах визначаються не розміром ВВП або експорту, а обсягом доданої вартості, створеної у промисловості, а також місцем країни у глобальних ланцюгах доданої вартості. Українській промисловості необхідно включатися в ці ланцюжки, але робити це не з сировиною (тут ми вбудовані в ланцюжки доданої вартості, але перебуваємо в їх самій низькомаржинальній точці), а з продукцією, в якій є серйозна частка доданої вартості, створена українськими підприємствами", - йдеться в матеріалі.
Докладніше читайте в матеріалі Богдана Данилишина "Як Україні повернутися до клубу промислово розвинутих країн" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".