В ході реформи корпоративного податку та переходу від податку на прибуток до податку на виведений капітал (НнВК) доцільно сфокусувати фіскальні перевірки на найбільших видах "схем", тимчасово "залишивши у спокої" переважну більшість платників податків. Про це у своїй статті для DT.UA пише старший економіст Володимир Дубровський.
Автор вказує, що в жовтні минулого року Нацрада реформ включила завдання по розробці переходу від податку на прибуток до податку на виведений капітал (НнВК) до перехідних положень закону №1797. У Мінфіні вже місяць засідає робоча група з цього питання, до якої входять представники бізнесу, народні депутати та незалежні експерти.
За словами Дубровського, з урахуванням сформованого на сьогоднішній день співвідношення сил всередині робочої групи, а також "поширення помилкових стереотипів у комплексі з недостатнім розумінням мети зміни" існує реальна небезпека отримати замість реформи антиреформу.
Економіст, перерахувавши переваги НнВК перед нинішнім податком на прибуток, визнає, що його також будуть намагатися уникати, і контролювати основні канали виведення прибутку в обхід НнВК все ж доведеться.
"Тому за всього бажання зовсім відмовитися від перевірок, звичайно ж, не вдасться, однак розумний компроміс полягає в тому, щоб оптимально сфокусувати їх на найбільших видах "схем", залишивши принаймні на час у спокої переважну більшість платників", – йдеться в статті.
Автор роз'яснює, що мова йде не про мораторій, а про "свого роду ризик-орієнтований підхід", який максимізує ефективність контролю.
"Як говорив фіскал XVII ст. Жан Батист Кольбер, "оподаткування - це мистецтво общипувати гусака так, щоб одержати максимум пір'я та мінімум писку". Виходячи з цієї логіки, пильним перевіркам мають підлягати операції з нерезидентами, а невсипному контролю - зняття великих сум готівки в банках. Саме через подібні операції можна вивести серйозні обсяги дивідендів "оптом", – підкреслює він.
Проблема, за словами Дубровського, полягає в тому, що даний підхід принципово суперечить "перфекціоністському мисленню" визнаних фахівців з податків (в основному – юристів і аудиторів).
"Це зовсім не обвинувачення: поганий той аудитор або юрист, який мислить інакше й ігнорує "дрібниці", тому що в цих професіях дрібниць немає. Та якщо залишити навіть найкращих фахівців з податків наодинці з реформою, вона загрожує перетворитися на свою протилежність. Адже для втілення на практиці концептуально чистих підходів потрібно мати в розпорядженні "концептуально чисту" державну машину й, бажано, ще й "концептуально чистих" людей. А в нас усе навпаки: інституції слабкі, люди ж по один бік схильні до корупції, а по інший - до масового порушення законів, особливо тих, які суперечать узвичаєній практиці", – констатує він.
Фахівець відзначає, що оптимальний підхід до закриття "дірок" в українських реаліях – це обмежитися (принаймні на першому етапі) виключно зовнішньоекономічними операціями великих масштабів.
"Тим більше, що перевірити, наприклад, те ж ТЦУ (трансфертне ціноутворення – ред.) поки що не виходить навіть там, де це надважливо - в операціях з офшорами. А що вже й казати про пропозиції перевіряти його для внутрішніх операцій… До речі, 70% податку на прибуток збирається з півтори тисячі платників, і всі, хто причетний до питання, згодні з тим, що якщо ставити в основу надходження, то треба поліпшувати роботу офісу великих платників. Образно кажучи, полювати на велику дичину, а не намагатися ганятися за мишами. Однак чомусь, коли йдеться про ПнВК, про ці здорові ідеї відразу забувають!", – зазначає експерт.
Дубровський також доводить, що компенсатори для проведення реформи містяться в самому корпоративному податку. За його словами, якщо зосередитись на "великій рибі", то пара сотень фахівців цілком можуть забезпечити фіскальну відповідальність реформи, а в разі ефективного запуску Служби фінрозслідувань можливе навіть зростання надходжень.
Детальніше про реформу корпоративного податку читайте у статті Володимира Дубровського "Куди пливе реформа корпоративного податку?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".