Одна з останніх версій законопроекту про реформу корпоративного управління державних банків, який розробляється за участю експертів міжнародних фінансових організацій, і з якою вдалося ознайомитися DT.UA, в числі іншого передбачає явне посилення повноважень президента при управлінні держфінустановами.
Про це пише у статті DT.UA оглядач з економічних питань Юрій Сколотяний.
"Що, як не безкарність, провокує на нові злочини?.. Звідси випливає логічне запитання: чи здатна українська держава хоч якось захищати свої вкладення та інтереси своїх громадян (і зокрема платників податків)?", - зазначає автор.
Хоча б частково виправити ситуацію покликаний закон, прийняття якого вимагає Міжнародний валютний фонд. Документ повинен:
- передбачити формування наглядової ради (НР) з семи осіб: п'яти незалежних директорів плюс по одному представнику від президента та КМУ (на заміну чинному квотному принципу, за яким він формується з трьох "п'ятірок" - президентської, кабмінівської і парламентської);
- перемістити лінію підзвітності держбанків від КМУ до спостережних рад та правлінням;
- забезпечити можливість підбору та призначення незалежних директорів міжнародно-визнаною компанією з підбору персоналу.
Одна з останніх версій законопроекту, з якою вдалося ознайомитися DT.UA, в числі іншого, передбачає наступне:
- кримінальну(!) відповідальність за вплив у будь-якій формі на членів наглядових рад і правлінь держбанків (якщо в цьому викривається посадова особа, передбачено штраф на 200-345 тис. грн або позбавлення волі строком до трьох років - нова норма, якої не було в законопроекті №4162, який подавався до Верховної Ради ще урядом Арсенія Яценюка);
- до державних належать тільки банки, в яких державі належить 100% капіталу (вельми примітно з урахуванням того, що "Основами стратегічного реформування державного банківського сектора" передбачено вже в 2018-м часткова приватизація держбанків шляхом продажу їх пакетів МФО; виходить, що закон пишеться і готується довше, чим реально буде працювати?);
- держбанки звільняються від необхідності включення акцій у біржовий реєстр і обов'язки виконувати річний фінансовий план (держпідприємства);
- орган, керуючий часткою держави, визначає КМУ (у попередній версії законопроекту виконавцем цієї функції був визначений виключно сам Кабмін);
- держава як вищий орган управління ("загальні збори") має виключні права тільки на визначення стратегічних напрямків банків, затвердження стратегії (подається наглядовій раді), статуту, зміна капіталу, затвердження дивідендів, викуп акцій і т. п., не має права на рішення щодо управління банком;
- виключну компетенцію на призначення/звільнення правління банку, затвердження стратегії (на підставі стратегічних пріоритетів держави), призначення зовнішнього аудитора та отримує наглядова рада;
- на членство в НР держбанків вводяться досить жорсткі кваліфікаційні вимоги та обмеження та спеціально розписані конфлікти інтересів (також нововведення у порівнянні з попередньою версією);
- кворум правомочного засідання НР - п'ять членів, а термін його повноважень - три роки (у попередній версії законопроекту термін повноважень визначав КМУ, що автоматично означало його право визначати це та інші положення про наглядову раду);
- порядок відбору членів НР та вимоги до конкурсної комісії визначає КМУ.
І ось тут ми підбираємося до найбільш цікавих нюансів, в яких, як відомо, і ховаються головні каверзи процесу, які дозволили, наприклад, у випадку з конкурсних призначенням глави ДФС перемогти такій особистості, як пан Насіров.
Згідно останньої версії законопроекту свої кандидатури на незалежних членів НР можуть подавати тільки ті, хто відібраний на відкритому конкурсі компанією з підбору персоналу, що має не менш як десятирічний міжнародний досвід надання послуг з підбору керівного складу провідних світових банків. За даними DT.UA, така структура вже обрана (нею стала компанія Amrop), але вона не може приступити до роботи без прийняття закону.
Наступний важливий пункт, змінений після відкликання законопроекту з парламенту: в конкурсну комісію з відбору членів НР будуть входити по три представника від КМУ та президента.
Взагалі слід зазначити, що нинішня версія законопроекту досить суттєво зрушилася у бік президентських повноважень - раніше питання управління держбанками належали виключно до прерогативи Кабміну, а президентські представники в їх наглядових радах не були передбачені. Раніше передбачалося, що всі сім директорів НР будуть незалежними, але правила конкурсу для всіх визначав КМУ.
Держава може достроково припинити повноваження будь-яких членів НР на підставі:
- невиконання стратегії (дуже важливо, як саме буде виписаний договір з наглядовою радою і як чітко встановлені ключові показники ефективності його роботи);
- рішення інших п'яти членів НР цього банку або НБУ.
В останньому пункті "зашитий" ще один потужний, але невидимий на перший погляд важіль президентського впливу. Оскільки в Нацбанку немає наглядової ради (а тільки рада), цей пункт може трактуватися як "на вимогу НБУ". Що залишає, завдяки нечіткості норми, правову дірку для легітимації звільнення звичайною постановою банківського регулятора, голова якого, як відомо, числиться у президентській вертикалі влади.
"І все ж, незважаючи на явне посилення своїх позицій в оновленому законопроекті, Петро Олексійович (або його оточення), виходить, боїться цієї реформи. Чому? Невже мають рацію злі язики, які стверджують, що в держбанках зберігається дуже багато фінансових "скелетів у шафі" нинішнього глави української держави? Як відомо, при розділі сфер впливу з екс-прем'єром Яценюком (призначив своїх ставлеників в правління і наглядову раду "Ощаду") під президентське крило в свій час відійшов "Укрексімбанк" ("Укргазбанк" дістався "міноритарним" акціонерам нинішньої влади)", - пише Сколотяний.
Більше читайте у статті Юрія Сколотяного "Високе гальмування" у свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".