Пряме підтвердження останньої тези: достовірно дізнатися можна лише про долю половини квоти, що надійшла на Володимир-Волинський цукровий завод. З приводу другої половини нічого невідомо. Проінформовані джерела стверджують, що вона дісталася компаніям, які не мають власних потужностей з переробки цукру-сирцю.
Початковий варіант зазначеного порядку, прийнятий після вступу України до Світової організації торгівлі, в цілому відповідає правилам СОТ, що забезпечує прозорість національних процедур розподілу квоти на постачання цукру-сирцю з тростини.
Проте до нового порядку на 61-й офіційній сесії Аграрного комітету СОТ, що відбулася 31 березня 2011 року, було висунуто серйозні претензії.
Зокрема, на думку Колумбії, Гватемали і Сальвадору, Україна порушила всі основні правила розподілу щорічної тарифної квоти СОТ по цукру. Справа в тому, що новий порядок розподілу обумовлює отримання відповідної ліцензії від Мінекономрозвитку і торгівлі шляхом погодження з Державним агентством резерву та Міністерством аграрної політики і продовольства. Це, очевидно, ускладнює процес отримання ліцензій та вводить нетарифні обмеження. Окрім того, видається сумнівним, що в даному випадку можна говорити про «ситуацію крайньої необхідності», що дозволяє збільшити кількість адміністративних органів з одного до трьох.
Також новий порядок отримання ліцензії не дозволяє реалізувати принцип «перший прийшов - перший обслужився», тому що додаткове узгодження відбувається в органах, які не підпадають (на відміну від Мінекономрозвитку) під дію цього правила.
Детльніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті «Солодкий гріх».
