Протягом більшої частини 2025 року російська нафта була основою індійського імпорту. Вона забезпечила Москві фінансову підтримку, а Нью-Делі — мільярдні заощадження. Після посилення санкцій США та загроз запровадження мит постачання зазнали перебоїв. Попри це, потік палива з РФ виявився значно стійкішим, ніж очікувалося.
Про це пише Bloomberg.
Під тиском Вашингтона Індія намагається відновити баланс між Росією та Близьким Сходом. Державна компанія Bharat Petroleum оголосила тендери на довгострокові постачання з Абу-Дабі, Іраку та Оману, тоді як Indian Oil Corp. розширює закупівлі на спотовому ринку. Водночас падіння ціни на російську нафту Urals, зумовлене санкціями проти ключових виробників, робить її привабливою для індійських НПЗ.
Навіть Reliance Industries, яка раніше уникала активних закупівель у Росії, розмістила нові замовлення на партії, що не підпадають під санкції. Головний аналітик Global Risk Management Арне Ломан Расмуссен вважає малоймовірним, що Індія відмовиться від поставок із РФ.
На піку Індія імпортувала понад 2 млн барелів російської нафти на день, однак у грудні обсяг скоротився до близько 1,3 млн барелів. Очікування різкого падіння імпорту після санкцій проти "Роснефті" та "Лукойлу" не справдилися.
Старший аналітик Kpler Навін Дас прогнозує, що Індія збереже "здоровий базовий рівень" закупівель у Росії. На його думку, країна паралельно розширюватиме співпрацю з Близьким Сходом і шукатиме альтернативні джерела.
Змінити цю динаміку можуть кілька факторів, зокрема торговельна угода між Індією та США, про можливість якої заявив президент Дональд Трамп, а також прагнення Нью-Делі диверсифікувати постачання в міру зростання власних переробних потужностей. Уряд Індії прогнозує до 2030 року зростання до 309,5 млн тонн на рік із нинішніх 258 млн.
Як зазначають аналітики, Індія має достатньо альтернатив і не зазнає серйозних втрат навіть у разі поступового скорочення закупівель у Росії.
На відміну від України, Росія для ведення війни повинна розраховувати лише на власні ресурси. А ці ресурси за майже чотири роки війни катастрофічно скоротилися, що ставить під сумнів здатність РФ роками вести війну на виснаження.
Чому це так, у статті "Виснажена скарбниця війни: економіка Росії після чотирьох років українського спротиву та західних санкцій" доводить Володимир Власюк.