В квітні інфляції склала 3,2%, що знову підкреслило низьку якість прогнозів центрального банку та посилило сумніви щодо відповідності монетарної політики економічним умовам. Про це пише академік НАН України, ексголова Ради НБУ Богдан Данилишин у Тelegram.
Після того, як Національний банк опублікував Інфляційний звіт, стало очевидно, що його прогноз інфляції на другий квартал не справджується, адже НБУ очікував, що за підсумками другого кварталу інфляція прискориться до 5,3%.
Таким чином інфляція уже два місяці поспіль знаходиться нижче нижньої межі цільового діапазону НБУ. На початку минулого року НБУ очікував входження в цей цільовий діапазон лише починаючи з 2026 року. Інфляційні прогнози НБУ були основою для застосування жорстких параметрів монетарної політики. Їх неточність стала першопричиною того, що державні фінанси та реальний сектор понесли збитки від надмірних витрат на обслуговування позикових коштів.
Ключова причина похибок в інфляційних прогнозах НБУ – застосування недосконалого модельного інструментарію, який не враховує всієї повноти факторів, що впливають на інфляцію, відсутність моделей щодо прогнозування структурної інфляції.
Основним чинником, що зумовив стрімке падіння інфляції було скорочення сукупного попиту (який реально залишається нижчим на 22% відносно довоєнного рівня). Ключові фактори скорочення попиту:
- війна;
- виїзд біженців за кордон (близько 6,5 млн. осіб);
- мобілізація чоловіків до лав ЗСУ;
- високий рівень безробіття (близько 20% робочої сили);
- жорстка монетарна політика НБУ, що обмежила надходження позикових коштів у економіку (рівень кредитування за рік скоротився з 20% ВВП до 15% ВВП).
Також на зниження рівня інфляції вплинуло перенасичення внутрішнього ринку аграрною продукцією після рекордного врожаю. В річному вимірі впали ціни на такі категорії товарів як:
- хлібопродукти;
- олія;
- цукор;
- яйця;
- овочі.
Вагомим стримуючим фактором інфляції є обмінний курс, який вже 1,5 роки зберігається на рівні 37-40 грн за 1 дол. США, що сприяє стабілізації цін на імпортні товари. З початку війни Україна отримала близько 85 млрд дол. зовнішньої фінансової допомоги (в т.ч. від МВФ – 8,1 млрд. дол.), що дозволило не лише покрити дефіцит платіжного балансу, але й наростити валютні резерви.
Подальша стабілізація валютної позиції залежить від ритмічності надходження зовнішньої допомоги.
На ріст інфляції впливає збереження урядом часткового мораторію на підвищення житлово-комунальних тарифів. Однак, даний фактор слід розглядати як відтермінування інфляції, бо тарифи неодмінно зростуть.
З іншого боку, потенційно значні інфляційні ризики зберігаються з боку дефіциту, рівень якого досягає 22% ВВП за 2024 рік (без врахування грантів). Однак, на даний момент вплив дефіциту на ріст цін є обмеженим, оскільки його розмір становить лише 2/3 від втрат номінального ВВП порівняно з довоєнним періодом. Також інфляцію стримує той факт, що понад 50% державних витрат спрямовуються на оборонні потреби, які переважно не впливають на активізацію попиту.
Подальші перспективи інфляції визначатимуться низкою факторів. Низький споживчий попит та структурний характер інфляції стримуватимуть розкручування цінової спіралі. Водночас підвищення тарифів на електроенергію, значний фіскальний дефіцит, потенційно ризики девальвації гривні залишаються вагомими проінфляційними чинниками.
Раніше ми писали про те, що структурне сальдо платіжного балансу залишається глибоко дефіцитним – близько 30 млрд дол. в річному вимірі. Перехід на гнучке курсоутворення в умовах структурного дефіциту – непродумане рішення Національного банку, що наносить додаткові збитки фінансовій системі України.