В Україні загострюється проблема невідповідності між попитом на ринку праці та підготовкою кадрів, що спричиняє зростання безробіття, кадровий дефіцит у критичних секторах економіки та зниження конкурентоспроможності підприємств. Особливо відчутний брак робочої сили у промисловості, енергетиці, транспорті та будівництві, тоді як у державному управлінні та інформаційній сфері зберігається значний надлишок претендентів. Водночас попит на посади в держслужбі різко зріс, що пов’язують із можливістю отримати бронь від мобілізації.
Про це йдеться в огляді Національного інституту стратегічних досліджень.
Попит на держслужбу та дисбаланс у сфері управління
На державній службі спостерігається найвища конкуренція за робочі місця – у середньому п’ять претендентів на одну вакансію (23 200 шукачів проти 4 600 пропозицій). У сфері сільського господарства на одну вакансію претендують четверо людей. Також високий рівень конкуренції серед менеджерів вищої ланки та фахівців інформаційної сфери, де працюють переважно люди з вищою освітою.
Критичний дефіцит кадрів у промисловості та будівництві
Попри загальне безробіття, у промисловості, енергетиці та освіті кількість вакансій перевищує кількість шукачів роботи. Важка нестача спостерігається серед інженерно-технічних спеціалістів, особливо у металургії, машинобудуванні, оборонній та хімічній промисловості. Проблема кадрового дефіциту існувала ще до повномасштабного вторгнення, а зараз стала ще гострішою.
Особливо складна ситуація у будівельній галузі – нестача робітників сповільнює реалізацію проєктів, гальмує технічну модернізацію та інноваційний розвиток. Водночас у деяких регіонах зафіксоване безробіття у цій сфері, що підкреслює асиметрію на ринку праці.
Транспортна галузь: нестача водіїв та вплив мобілізації
Мобілізація значної частини чоловічого населення особливо позначилася на сферах, де традиційно працювали переважно чоловіки. Вантажні перевезення та громадський транспорт відчувають гострий брак кадрів, а нестача водіїв електротранспорту та автобусів спостерігається по всій країні. Проблема існувала і до війни, але зараз набула критичних масштабів.
Конкуренція за робочі місця серед різних професій
Найбільше претендентів на вакансії серед:
- Аграрних фахівців (операторів тваринницьких комплексів, робітників землеробства);
- Технічних службовців та управлінців;
- Спеціалістів сфери торгівлі та послуг;
- Вчителів загальної середньої освіти.
Водночас найскладніше закрити вакансії для:
- Кваліфікованих робітників із інструментом (зварників, монтажників, механіків);
- Лікарів загальної практики та ветеринарів;
- Спеціалістів агросектору (слюсарів, токарів, електриків, агрономів, інженерів).
Вища освіта та проблема працевлаштування
Дисбаланс між освітою та потребами ринку праці також позначається на рівні зайнятості. Лише 27,2% українців працюють за здобутою спеціальністю, 29,5% – частково відповідають фаху, а 43,2% – працюють у зовсім іншій сфері, згідно з дослідженням "Happy Monday".
Для осіб без вищої освіти тільки 12,2% респондентів відчувають її брак, тоді як 40,5% вважають, що проблема більше у відсутності диплома, який потрібен для формального підтвердження кваліфікації.
Ці дані свідчать про необхідність глибокої реформи вищої освіти для підвищення її відповідності сучасному ринку праці.
Шляхи вирішення проблеми
Для подолання освітньо-професійного дисбалансу необхідно:
- Посилити професійну мобільність робочої сили, що допоможе зменшити безробіття та узгодити попит із пропозицією;
- Модернізувати трудове законодавство, забезпечивши соціальні гарантії та відповідальність роботодавців;
- Розширити підтримку служб зайнятості та впроваджувати нові форми працевлаштування.
У Національному інституті стратегічних досліджень підсумували, що забезпечення якісної підготовки кадрів та їх професійної адаптації є ключовими чинниками для стабільності економіки у воєнний час та її відновлення у післявоєнний період.
Нагадаємо, в Україні трудові відносини між працівником та роботодавцем регулюються відповідним законодавством. Бувають випадки, коли фахівцю доводиться працювати у надурочний час. Розповідаємо, як має оплачуватися така робота.