Гроші — це перше, що може спасти вам на думку, коли чуєте словосполучення «міжнародна донорська організація». Україні зараз потрібно багато грошей. І ця потреба зберігатиметься ще довго. Адже нам треба відновлювати будинки, інфраструктуру, стимулювати підприємництво тощо.
Проте міжнародні донори — це історія не тільки про гроші, а й про дипломатію та адвокацію українських інтересів на міжнародній арені. Тож щоб про нас не забували, маємо бути проактивними.
Але як, наприклад, типова обласна лікарня або державне підприємство може «подружитися» з міжнародними інституціями?
Ключовими донорами України були і залишаються США та ЄС, а також організації — ООН, Світовий банк, ЄБРР, USAID. Саме Агентство США з міжнародного розвитку п’ять років тому, зокрема, підтримало створення «Медичних закупівель України» — національного закупівельника медичних товарів.
Все краще сприймати на конкретних прикладах. Тож ось іще один із них. Міжнародні партнери вже виділили на підтримку реформи охорони здоров’я України та протидію ВІЛ/СНІДу й туберкульозу тощо понад 300 мільйонів доларів США.
Але не так просто «випросити» кілька сотень мільйонів, навіть якщо твоя справа суперважлива. Що ж передувало цій допомозі? Копітка робота впродовж місяців, аби налагодити зв’язки та встановити довіру. Адже ви маєте зрозуміти одну річ: підтримка міжнародних партнерів — це завжди про довіру.
Тож далі — детальніше про виклики та рецепти їх подолання.
Дізнайтеся, про що ваш партнер. Коли ви тільки плануєте розпочати співпрацю з якоюсь міжнародною організацією або готуєте грантову заявку на проєкт, вивчіть детально, з ким доведеться співпрацювати. Переконайтеся, що стратегічні напрями розвитку вашої організації збігаються з донорською програмою.
Адже кожна донорська організація має певні стріми, в межах яких може забезпечити підтримку. Наприклад, Світовий банк визначає пріоритетними для себе теми клімату, продовольчої безпеки, розвитку людського капіталу тощо. Для USAID цікавими напрямами є, зокрема, охорона здоров’я, освітні програми.
Налаштуйтесь переконувати й аргументувати. Запасіться терпінням, підготуйте достатньо аргументів і адвокаційної сили, аби переконати партнерів у важливості вашого проєкту. У тому, що його реалізація змінить країну на краще й «вилікує» певний біль громадян.
Донорам важливо бачити результат своєї роботи. Це може бути побудова нового корпусу для сільської школи, проведення соціального дослідження, захід для груп людей із особливими потребами тощо. Тобто ви маєте чітко відповісти, який продукт плануєте отримати «на виході» і чим він цінний для суспільства.
Диявол ховається в деталях, тож підготуйте все уважно. Ознайомтеся з вимогами донорів щодо переліку необхідних документів і якісно їх оформте. Зазвичай грантова заявка має включати назву вашої установи, контакти, опис продукту або послуг, закупівлю яких ви просите підтримати, мету проєкту, орієнтовну вартість, ваш попередній досвід у впровадженні таких активностей тощо. Але перелік запитуваної інформації може різнитися. Тож краще перевіряти її на сайті потенційного партнера або ж у самому гранті.
Якщо донор ухвалить рішення про підтримку вашого запиту, радимо провести ознайомчу зустріч із координаторами проєкту для уточнення всіх деталей. Можна онлайн. Це важливо, аби познайомитись, обговорити спільні очікування, скоригувати щось за потреби.
Невеликий інсайд: визначте одного відповідального працівника за адміністрування проєкту та чітко дотримуйтеся дедлайнів і домовленостей із донором. Бо це — про взаємоповагу та взаємовідповідальність.
Правильно розраховуйте ресурси. Найчастіше фінансова підтримка донорів — це кошти на закупівлю певних товарів або послуг. Тож, якщо йдеться про проєкти національного масштабу, вам знадобиться більше коштів. Можливо, доведеться шукати підтримку кількох партнерів. Це теж нормальна практика, але про кросфінансування варто попереджати відразу. Пам’ятаймо, що довіра — передусім.
Будьте готові, що це не буде швидко. Навіть після того, як донор погодиться вас підтримати, не можна розслаблятися. Узгодження всіх необхідних документів, кошторисів і специфікацій може тривати від кількох місяців до півроку (оптимістичний сценарій) і більше, іноді понад рік.
Невеликий інсайд 2.0: врахуйте період бюджетування партнерів, який часто не збігається з календарним роком. Наприклад, бюджетний рік USAID триває з 1 жовтня до 31 вересня. Тож якщо ви співпрацюєте з ними, будьте готові завершити всі активності до початку жовтня.
Враховуйте людський чинник. Зазвичай міжнародні організації дуже чутливі до будь-яких змін у командах своїх партнерів, бо помилково вбачають у цьому зміну політики/стратегії організації, а це може спровокувати певну турбулентність у відносинах. Тут на допомогу прийде тісніша та якісніша комунікація з партнерами та підтвердження того, що ваш курс залишається незмінним, незважаючи ні на що.
Будьте проактивними. Не бійтеся спробувати. Можливо, вам відмовлять кілька разів. Проте рано чи пізно ви знайдете того донора, якому відгукнеться ваш запит, якщо він справді є корисним для людей.
Отже, почніть із планування та пошуку партнерів, налагоджуйте нові контакти та залучайте до команди професіоналів. Найважливіше — зробити перший крок, який досить часто стає вирішальним. Зробіть його.
Обіцяний перелік корисного. Де шукати міжнародні гранти?